В історії Росії є багато людей, не тільки відомих, але й внесли великий вклад у розвиток країни. Серед них також знаходиться відомий колекціонер, меценат і дипломат – Голіцин Дмитро Михайлович (1721-1793). Ця людина дуже багато зробила для власної батьківщини, він не тільки налаштував зв’язки з Францією, але і відкрив першу міську лікарню в Москві.
Від народження до свідомого віку
Про ранні роки життя цієї людини відомо дуже мало, більше уваги було приділено його сім’ї. Його мати була дочкою впливового військового, першого посла Росії, що діє постійно і відмінного дипломата. Її звали Куракіна Тетяна Борисівна, але вона не жила славою свого батька, будучи обергофмейстриной відразу за двох императрицах – Єлизавети і Анни, також їй було присуджено орден св. Катерини. Батьком хлопчика став Михайло Михайлович Голіцин, велика людина того часу, він був учасником Північної війни та Азовських походів, членом Верховного таємного ради і став президентом Військової колегії Росії.
Сам меценат, Голіцин Дмитро Михайлович 1721 року народження. Його сім’я була однією з найвпливовіших в Російській імперії. Можливо, тому про дитинство великого людини відомо вкрай мало. Єдине, що ясно і без достовірних фактів – він отримав блискучу домашню навчання. Деякі історики припускають, що з самого раннього віку він був приписаний до військової служби.
Кар’єра і одруження
Князь Голіцин Дмитро Михайлович нечасто згадується в історичних документах. Відомо, що, служачи в лейб-гвардії Ізмайловського полку в 1751 році він одружився з Катериною Дмитрівною Кантемір. Дівчина була дочкою князя з Молдавії – Дмитра Костянтиновича Кантеміра і руської княжни Анастасії Трубецькой. Вона отримала прекрасну освіту, керувати яким був поставлений ще один знаменитий чоловік – Іван Бецкой, саме він потім став особистим секретарем самої Катерини II. Катерина Дмитрівна Кантемір серед вищого світу вважалася однією з найбільш красивих, розумних і освічених дівчат. Дівчина була удостоєна честі стати камер-фрейліною Єлизавети Петрівни.
До заміжжя Катерина Дмитрівна жила протягом декількох років за кордоном, але тільки за сімейними обставинами. Є історична інформація, що вона з дитинства не відрізнялася гарним здоров’ям, часто хворіла і у неї підозрювали безпліддя, у зв’язку з чим вона зовсім не збиралася виходити заміж. Однак молодий князь Голіцин не послухав її бажанням і проявив наполегливість, про яку мріють всі дами. У підсумку вони одружилися в 1751 році 28 січня. На весіллі були присутні весь імператорський двір, іноземні дипломати, сама Єлизавета Петрівна і військові діячі. Після церемонії був дан грандіозний бал на честь молодих, на ньому були присутні близько двохсот осіб. Саме в цей день Катерина Дмитрівна стала статс-дамою.
Цей шлюб став ключовим поштовхом в кар’єрі і подальший розвиток як людини Дмитра Голіцина, так вже у 1751 році, 5 вересня він став камер-юнкером, а через чотири роки – камергером.
Іноземна кар’єра
Смерть Анастасії Трубецькой, матері Катерини, стала ключовим поворотом у житті пари, саме тоді вони стали замислюватися про те, що за кордоном можна поправити здоров’я. У цьому міг допомогти клімат західної Європи. Крім того, перебування біля двору іноземних монарших осіб могло позитивно вплинути на кар’єру Дмитра Михайловича Голіцина.
У 1757 році парі вдалося отримати дозвіл на виїзд і відвідування закордону, куди вони вирішили поїхати разом з дядьком Катерини Дмитрівни і, за сумісництвом, з куратором навчання дівчата – Іваном Бецким. Але міняти своїх звичок подружжя не стали, дуже швидко ставши значущою частиною вищого світу Парижа.
Королева Франції прийняла княгиню Голіцину як рідну, зустрівши її у себе в спальні і представивши вузькому колі довірених осіб. Це ставлення не тільки позитивно позначилося на житті пари, але і стало зав’язкою для нових дружніх зв’язків, завдяки яким князь став в 1761 році послом у Франції. А вже в наступному році йому довелося виїхати. З-за далекого спорідненості з австрійською родиною імператора і власних заслуг його перевели на посаду посла у Відні. Однак Катерина Дмитрівна не змогла супроводжувати чоловіка, вона тяжко захворіла, і князь відклав усі поїздки. Увійти в посаду Дмитро Михайлович не зміг тому, що в 1761 році 2 листопада померла його дружина, її смерть сильно підкосила державного діяча.
Благодійність
Незважаючи на велику зайнятість у державних справах, князь постійно займався благодійністю. Поки він тридцять років проживав у Відні, зміг зібрати справді видатну колекцію шедеврів живопису. Дмитро Михайлович був членом трьох Академій мистецтв. Крім усього іншого, саме цей чоловік став засновником першої міської клінічної лікарні в Москві. Зараз її прийнято називати Голицынским корпусом.
Смерть мецената
Знаменитий державний діяч помер у 1793 році 19 вересня у столиці Австрії, там він жив вже після власної відставки. Майно він заповів своїм двоюрідним братам, не тільки власні гроші, але й зібрання живопису в 297 картин. Крім того, у заповіті був зазначений пункт про виділення коштів на будівництво лікарні – 920600 рублів, гігантська сума. Голицынкий корпус був готовий вже до 1802 року, там же і була споруджена картинна галерея, але проіснувала вона не дуже довго.
