“Максим Максимович. Тамань”
Дія другої частини картини відбувається через п’ять років після історії Бели. В ній розкриваються обставини служби головного героя на Тамані і в інших місцях.
Максим Максимович зустрічається з Печоріним і згадує спільну службу у фортеці на Кавказі. Старий служака запитує про Белу. Болісно сприймає молодий офіцер питання і просто відповідає, що пам’ятає. Критики відзначали, що Олексій Чернов, актор “Героя нашого часу”, дуже органічно вписався в образ російського бойового офіцера.
Історична достовірність
Оскільки в часи написання роману всіх горців називали черкесами, то для відтворення історичного антуражу перш за все необхідно було визначити національність Бели. Вчені-етнографи, проаналізувавши текст, і по опису гірського пейзажу, місця біля злиття річок, весільних обрядів дійшли висновку, що Бела була кабардинкою. І частина сцен знімали у місцевості, де колись знаходився аул, родом з якого імовірно були Бела і Азамат. А серед акторів “Героя нашого часу”, брали участь у масовці, багато хто були з Кабардинського драматичного театру.
Режисер ретельно вивчав звичаї і побут горян – джигітівку, кабардинську княжу садибу, танці та обряди, щоб достовірно передати етнічну атмосферу. Особливо багато довелося попрацювати над костюмами – по всій Кабардино-Балкарії скуповували справжні головні убори, сукні, щоб потім по них відтворити традиційний крій і орнамент вишивок.
