На зорі кінематографа
Другою знаковою особистістю в розвитку кінематографа після братів Люм’єр був Жорж Мельєс. Він народився в 1861 році, мав технічну освіту, але відчував сильну тягу до мистецтва. Малював карикатури, працював у театрі з актором, режисером і декоратором.
Коли з’явилося кіно, воно спочатку стало для Мельєса засобом, яке дозволяло різноманітити театральний репертуар. Фільм перетворився в один з номерів розважальної програми, яку він готував. Однак незабаром це мистецтво поглинуло його настільки сильно, що в 1896 році він починав знімати сам.
Саме Мельєс відкрив способи прискореної і уповільненої зйомки, з часом став використовувати напливи і затемнення. Він першим побудував павільйон на власній дачі під Парижем. Там же було обладнано все для трюкової техніки зйомок – підйомники, люки, візки для від’їздів і наїздів камери. Мельєс навіть робив спробу перейти від чорно-білого до кольорового кіно, намагаючись розфарбовувати кадри від руки. Тривалість картини в той час рідко перевищувала чверть години, але це все одно був складний і кропіткий процес, особливо при виробництві казок, яких у Мельєса було особливо багато.
У 1897 році були випущені картини “Фауст та Маргарита”, “Кабінет Мефістофеля”. Саме тоді вперше була зроблена спроба зняти голос синхронно, записавши на валик фонографа. Плідними для Мельєса виявилися перші роки XX століття, коли були зняті перші фантастичні фільми французького кінематографа – “Подорож на Місяць”, “Людина-оркестр”, “20 тисяч льє під водою”. Його роботи завжди відрізнялися оригінальністю і вигадкою, різноманітними й багатими технічними рішеннями. Вульгарний комізм у них поєднувався з щирим чарівністю.
Зроблене Мельесом стало справжнім проривом у розвитку не тільки французького кінематографа, але й світового. Рецепт його успіху полягав в ігровій інсценуванні сюжетів, заздалегідь отрепетированных акторами.
