Як відомо, початок сучасному кінематографу було покладено наприкінці XIX століття братами Люм’єр, разработавшими стандарт зйомки і проекції в 16 кадрів в секунду. Обумовлено це було як економічними передумовами, так і технічними особливостями першої комерційної кіноапаратури. Нинішньому поколінню отримані “німі” слайд-шоу можуть здатися низкобюджетными виробами, але затверджений стандарт успішно проіснував до 1932 року, коли прогрес, нарешті, дозволив масово демонструвати повноцінне звукове кіно, а кадрова частота зросла до звичних 24 кадрів в секунду. Потім глядачам продемонстрували широкоформатні фільми з частотою вже в 30 FPS, телевізійники освоїли NTSC, а слідом настала епоха високої чіткості, еволюцію якої глядач спостерігає в даний час.
Телебачення і кінематограф
Сучасні стандарти телевізійного мовлення дозволяють вести зйомку і трансляцію з високими кадровими частотами (48-60 FPS), що сприймається телеглядачами абсолютно нормально. Новинний репортаж, концерт, численні шоу і спортивні заходи – все це завдяки сучасним технологіям виглядає досить реалістично. На екранах телевізорів і моніторів користувачі спостерігають чіткі і незмащених лінії і контури об’єктів, плавні рухи при мінімальному розмиття, так і рівень деталізації всіх елементів в кадрі дуже високий. Чи таке кінематографа? Як відреагують глядачі на фільми в 60 FPS? Однозначної відповіді немає і бути не може, оскільки на сприйняття картинки впливає чимало факторів.
Економічна складова
Слід зазначити, що незважаючи на велику кількість професійних камер, що дозволяють вести зйомку з високими частотами кадрів, кіноіндустрія активно продовжує знімати фільми, які потрапляють в кінотеатри в класичному двадцатипятикадровом варіанті. Відбувається так зовсім не через турботу про здоров’я споживачів, а з банальним комерційних причин: переобладнання величезної мережі кінотеатрів під проектори, здатні виводити високі частоти, вважається економічно недоцільним. Хоча той же Кемерон активно рекламує майбутні продовження “Аватара”, зняті саме з такою частотою, питання їх відтворення все ще залишається відкритим.
Відповідно, кожна з кінокартин з високим фреймрейтом, скачана з інтернету, – це не готовий студійний продукт, а користувацька постобробка класичного 25-кадрового відеоряду з застосуванням інтерполяції – вставки додаткових кадрів. При завантаженні такого контенту з розділу з гордою назвою “Фільми 1080 60 FPS” будь-якого сайту можна отримати досить якісно оброблений відеоряд, а можна потрапити і на відверту халтуру, пестрящую численними артефактами і розривами. Все залежить від знань, програмного забезпечення і, зрозуміло, потужності обладнання користувача, що займається таким своєрідним поліпшенням кінофільмів.
Кінематографічна складова
Одна з головних проблем фільмів в 60 FPS, здатна перетворити високобюджетний блокбастер у збірник трюків (нехай і видовищних) серед штучних декорацій, знятих оператором на телевізійну камеру, – сприйняття. Воно часто навідріз відмовляється приймати відображуване на екрані дію за художній твір, що призводить до втрати кінематографічності та втрати тієї самої “магії кіно”. З часом, ймовірно, ця проблема стане менш гострою, оскільки рано чи пізно може наступити звикання. Але поки до цього ще далеко, і глядачів, які вважають подібний киноформат неприйнятним, на даний момент чи не більшість.
Фізіологічна складова
Далеко не кожен глядач здатний нормально сприймати фільми з збільшеною частотою кадрів як раз із-за їх гиперреалистичности. Відсутність звичного ефекту розмиття (motion blur) в динамічних сценах у багатьох користувачів може викликати погане самопочуття (від різі в очах і головного болю до більш серйозних наслідків). В даному випадку все буде залежати не тільки від віку, але і від особливостей конкретного організму.
