Відгуки критиків
У Франції, де фільм був показаний вперше, він отримав одноголосно позитивні відгуки. “Останнє танго в Парижі” незабаром було показано в США, де думка критиків розділилися, проте найпопулярніші кінооглядачі того часу Полін Кейл і Роджер Еберт оцінили картину вкрай позитивно.
На сьогодні критики практично в один голос називають фільм Бертолуччі шедевром, він входить в багато списки кращих картин за всю історію кіно. Однак початком нової революції у світовому кіно, як пророкували багато журналістів в рецензіях на “Останнє танго в Парижі”, фільм не став і навіть за мірками наших днів вважається досить відвертим і натуралістичним.
Заборони
На батьківщині режисера в Італії картина була заборонена до показу, а самого Бертолуччі, акторів і продюсерів фільму намагалися притягнути до суду за виробництво і розповсюдження порнографії. У підсумку вони були виправдані, але постановника позбавили права голосу на п’ять років, засудили до чотирьох місяці в’язниці, а всі копії фільму були знищені. Заборона фільму був скасований лише у 1987 році, тоді як в прокат він вийшов в 1972. “Останнє танго в Парижі” також було заборонено в Іспанії, що змусило багато жителів прикордонних міст пішки йти до Франції для перегляду картини. Також фільм був заборонений в Бразилії, Чилі, Португалії та Південної Кореї. У Чилі він був показаний лише через тридцять років після виходу на екрани в іншому світі.
У багатьох країнах фільму “Останньому танго в Парижі” в 1972 році був виданий “порнографічний” віковий рейтинг, що заважало показувати його в звичайних кінотеатрах. У Великобританії була вирізана скандальна сцена з вершковим маслом, але християнські активісти все одно вимагали повної заборони фільму від уряду.
У США в консервативних південних штатах виникло безліч скандалів, пов’язаних з показом “Останнього танго в Парижі”. Деякі власники та працівники кінотеатрів були арештовані. У підсумку, справа одного з арештованих навіть дійшло до Верховного суду країни, який, щоправда, постановив, що забороняти показ картини незаконно.
