Етапи виходжування недоношених дітей по місяцях: особливості догляду та годування

Кожна жінка готується до появи маленького дива, але іноді так трапляється, що малюк з’являється на світ завчасно. І тоді виникає маса питань. Коли вважається дитина недоношеним, причини, ступені, етапи виходжування та особливості годування? Про це докладно в статті.

Ступені недоношеності

Ще в середині 70-х років 20-го століття Всесвітня організація охорони здоров’я визначила мінімальні показники маси, росту і терміну дитини, що вважається недоношеним. Таким є малюк, який народився на 22 тижні з зростанням 25 см і вагою 0,5 кг На практиці ж ці показники часто дещо більше. Недоношеним вважається малюк, що з’явився на світ на терміні 28-37 тижнів, із зростанням 35-45 см і вагою від 1 кг до 2,5 кг.

Ступеня недоношеної дитини:

  • 1 ступінь – дитина важить більше 2 кг, його зріст становить 45 см, з’явився на світ на 37 тижні вагітності;
  • 2 ступінь – показники ваги, росту й тижня вагітності – до 2 кг, 35 і 40 см відповідно;
  • 3 ступінь – вага дитини до 1,5 кг, зріст менше 35 см, з’явився на світ на 35 тижні вагітності;
  • 4 ступінь – вага малюка складає менше 1 кг, зріст до 30 см, пологи відбулися раніше 28 тижнів.

Навіть народився в строк малюк може вважатися недоношеним, якщо у нього недостатня маса тіла. Саме тому найголовнішим ознакою недоношеності є саме маса тіла малюка.

Ознаки і причини

Перш ніж говорити про етапи виходжування недоношених дітей, розберемо, чим відрізняється такий малюк від дітей, що народилися в строк, і що може стати причиною раннього появи на світ.

Ознаки малюка, який з’явився на світ раніше часу:

  • тіло розвинене непропорційно – верхні і нижні кінцівки, як правило, короткі, а голова займає третину від загальної довжини;
  • волосяним пушком вкрита спина, область грудей і особи;
  • жирова прошарок дуже тонка або зовсім відсутня, шкіра зморшкувата;
  • очі закриті, тихий плач;
  • терморегуляція тіла слабка;
  • не повністю сформовані вушка, а нігті не доросли до кінчиків пальців;
  • живіт запалий або не зовсім округлий, пупок опушений і розташований в області паху;
  • переривчасте дихання з ознаками апное;
  • тиск знижений, пульс слабкий;
  • гіпер – або гіпотонус з-за слабкого розвитку м’язів;
  • недорозвинені статеві органи.

Ці прояви залежать в першу чергу від ступеня недоношеності малюка і можуть бути як одночасно, так і частково. Причинами народження дитини раніше часу найчастіше є хвороба мами, спадковий фактор або спосіб життя.

Поширені причини народження недоношеної дитини:

  • спосіб життя мами – емоційний фон, харчування, шкідливі звички та фактори (умови роботи або навколишнього середовища), вік матері;
  • стан здоров’я матері – цукровий діабет, вади серця, ревматизм;
  • хвороби – перенесені раніше аборти або викидні, відсутність спостереження під час вагітності, віруси чи інфекції в період виношування малюка.

Перший етап виходжування недоношених дітей

Він починається з моменту переведення малюка в реанімацію. Або спеціалізовану клініку, яка займається виходжуємо недоношених дітей. Малюк поміщається в кувез або спеціальний бокс, де подається кисень і підтримується певна температура (+23 – +26 градусів, вологість 40%-60%). Камера виготовлена з прозорого скла з вікнами, через які можна проводити різні маніпуляції, а також підключати дитини до апарату штучної вентиляції легенів.

На цьому етапі малюк підключений до різних датчиків, через які фахівець має можливість стежити за станом. Важливо підтримувати певну температуру і вологість повітря. При недотриманні теплового режиму (переохолодженні) можливе значне погіршення стану малюка і незворотні зміни в органах і тканинах.

Залежно від ступеня недоношеності малюк може дихати сам, через кисневу маску або з допомогою інтубаційної трубки, введеної в трахею. Малюк, який народився з вагою до 1 кг, часто знаходиться на апараті ШВЛ до 2 тижнів, поки стан не стабілізується і самостійне дихання не відновиться.

На цьому етапі виходжування недоношених дітей вимагає догляду тонка і поки ще не зріла шкіра немовляти. Тому купання у перші два тижні життя не проводиться. Також важливо, щоб у цей період дитина отримувала всі необхідні поживні речовини і лікарські препарати. Вони вводяться внутрішньовенно через катетер в пупку, який встановлюється в перші години життя дитини. Якщо у малюка спостерігається жовтяниця, йому проводять фототерапію.

У недоношених діток імунітет ще дуже слабкий, що загрожує розвитком інфекції, запалення легенів, сепсис або утворенням гнійного вогнища в кістки. Тому часто таким дітям призначаються антибіотики.

Коли дитина починає дихати сам і набирає вагу, він переводиться на наступний етап реабілітації. Цей період (найкритичніший в житті малюка) може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Весь час дитина знаходиться під наглядом фахівців.

Другий етап виходжування недоношених дітей – після реанімації

В цей період малюк починає адаптуватися до умов навколишнього середовища. Він починає взаємодіяти з мамою і вчиться керувати своїм тілом. Часто на цьому етапі рекомендують практику «кенгуру», коли малюк знаходиться з мамою постійно і таким чином краще проходить його адаптація. Тут важливо робити масаж і проводити водні процедури, які будуть сприяти стимуляції м’язів.

Часто батьки задають питання про те, скільки днів 2 етап виходжування недоношених дітей триває. Тут все залежить від маси тіла, з якої народилася дитина, а також динаміки його розвитку. В середньому цей період триває від кількох тижнів до 3 місяців. Такий малюк знаходиться в стаціонарі спеціалізованої клініки разом з мамою. Таким чином, мама вчиться доглядати за малюком, а він, у свою чергу, відчуває себе більш комфортно, оскільки емоційний контакт з мамою зберігається.

Якщо дитина ще погано утримує тепло, періодично він поміщається на столик з підігрівом. Годівля в цей час відбувається два рази в день до 40 хвилин для того, щоб у малюка виробилися вроджені смоктальні, ковтальні і пошукові рефлекси. Застосовна тут терапія лікарськими препаратами в залежності від стану малюка. Це можуть бути ліки, спрямовані на поліпшення роботи головного мозку або обміну речовин, боротьбу з судомами, судинорозширювальні або препарати для живлення серцевого м’яза.

Однак на 2 етапі виходжування недоношених дітей акцент робиться саме на відновлювальну терапію.

Реабілітація

3 метою етапу виходжування недоношених дітей є спостереження за розвитком дитини (психологічним і фізичним) в динаміці. У цьому періоді ведуть свого роду щоденник показників роботи маленького організму: міряють тиск, спостерігають за роботою серця, дрібною моторикою, слухом, зором, роботою органів ШКТ і нервової системою.

Важливо на цьому етапі пройти обстеження у ряду фахівців, а саме у хірурга, імунолога, ортопеда, хірурга. Також призначається УЗД органів і загальний аналіз крові.

З якою вагою виписують недоношених дітей?

Після того як життєво важливі показники малюка стабілізуються, він починає самостійно смоктати і добре засвоювати їжу, а також при наборі ваги більше 2 кг його можуть виписати додому. Цей період може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Тут все залежить від того з якими саме показниками народилася дитина, а також від його розвитку у динаміці.

Вважається, що мінімум 2 тижні недоношений малюк буде в клініці. Середній показник перебування дітей, що з’явилися на світ раніше часу, коливається від одного до двох місяців. Це за умови, що у нього не виявлено інших патологій розвитку. Тоді період реабілітації поза домом може тривати і довше.

Після виписки починається етап виходжування недоношених дітей вже в домашніх умовах. Тут важливо дотримувати всі рекомендації спеціаліста. Цей період найбільш тривалий. Він може тривати до шести років.

Що робити з недоношеною дитиною вдома?

Перші кілька місяців після виписки додому який народився раніше терміну крихти його відвідує медсестра або дільничний педіатр кілька разів на тиждень. Мамі також може бути рекомендовано відвідувати клініку двічі на місяць для того, щоб простежити за динамікою розвитку малюка.

На цьому домашньому етапі виходжування недоношених дітей важливо виконувати всі приписи спеціаліста. А саме:

  • утриматися від прийому гостей як мінімум перші шість місяців, за винятком медичного персоналу;
  • підтримувати певну температуру повітря не менше +24С і не більше +26С;
  • дитяча кімната повинна провітрюватися і виконуватися в ній вологе прибирання кілька разів у день;
  • дотримуватися правил харчування, догляду за дитиною та гігієни;
  • мінімізувати гучні звуки поряд з малюком, оскільки це може негативно позначитися на його стані.

Особливості годівлі

Якщо доношені дітки прикладаються до маминих грудей відразу після народження, то малюк з масою тіла до 2-х кг має деякі проблеми з роботою органів ШКТ. І для того щоб повноцінно приступити до годівлі його кишечник і шлунок готують введенням 5% розчину глюкози. Також незрілий малюк ще не може засвоювати весь необхідний обсяг харчування, тому часто поживні речовини вводяться внутрішньовенно.

Найкраще, коли дитина в залежності від ступеня недоношеності отримує мамине молоко, навіть якщо поки не навчився смоктати. Молоко матері він одержує через шприц. Воно володіє важливими компонентами для формування шлунка і кишечника. Якщо ж такої можливості немає, дитину годують сумішшю.

Об’єм годування залежить від ваги малюка:

  • перше годування 2-3 мл через 12-24 години після народження – якщо вага малюка складає менше 1 кг, поступово об’єм грудного молока або суміші збільшується;
  • 5 мл – перше годування малюка вагою від 1,5 кг до 2 кг, годівля відбувається кожні дві години з поступовим збільшенням об’єму;
  • 10 мл і більше – годування малюка вагою від 2 кг, в цьому випадку він прикладається до грудей, якщо розвинений смоктальний рефлекс, при невеликій кількості маминого молока він може докармливаться з ложечки, пляшки або шприца.

Від якості харчування залежить показник набору ваги малюком. Але тут варто знати, що недоношені дітки набирають зовсім небагато, в середньому за 5-15 гр. в день, можуть не набирати зовсім кілька днів. Тут важливо простежити, щоб динаміка була позитивною.

Висновок

Недоношені дітки є досить крихкими і найбільш беззахисними. Тут важливо пройти всі три позначених етапу виходжування, а також налаштуватися на те, що відновлювальний період буде довгим. В середньому він триває близько шести років. Але якщо дотримуватися всіх приписів лікаря, дитина не буде відставати в розвитку від своїх доношених однолітків.