Прем’єрська чехарда
Саме на другий скликання парламенту довелося найбільшу кількість прем’єрських відставок і призначень. У серпні 1996-го на цей пост був затверджений Віктор Черномирдін, який раніше обіймав посаду голови Ради міністрів з аналогічними функціями, яка була скасована.
У квітні 1998 року з ініціативи президента Бориса Єльцина головою уряду став молодий Сергій Кирієнко. На той момент йому було всього 35 років.
Після події дефолту Кирієнко був відправлений у відставку, а на його місце депутатами затверджено Євген Примаков. Через півроку його замінив Сергій Степашин, а ще через кілька місяців Володимир Путін.
Спроба імпічменту
Самим головним скандалом у роботі другої думи стала спроба відправити у відставку президента Єльцина.
Ліва опозиція звинуватила главу держави в розвалі СРСР, розгін Верховної Ради і З’їзду народних депутатів в 1993 році, розв’язуванні війни в Чечні, ослабленні безпеки і обороноздатності держави, геноцид російського і інших народів, що проживають на території РФ.
Для відставки депутатам потрібно було набрати 300 голосів. По кожному пункту голосували окремо, однак, комуністи зазнали поразки. Найбільше народних обранців підтримали обвинувачення у війні в Чечні. Але навіть за цим пунктом було набрано лише 283 голоси.
