Американська артилерія Другої світової війни
Артилерія США через 80 років після Громадянської війни, до часу Другої світової, сильно змінилася. В силу ведення боїв на землі, в повітрі і на воді, а також в силу появи нової військової техніки, до складу артилерії стали включається корабельні гармати, зенітні установки, протитанкові гармати.
Головним корабельним знаряддям США часів Другої світової війни був 12″/50 Mark 8. Випробуваний вперше в 1942 році, він був встановлений на два лінійних крейсера тільки в 1944-м. Знаряддя могло стріляти на відстань 35 км, по 2-3 снаряду на хвилину. Снаряд був вкрай важкий – від 426 до 517 кг, а знаряддя важило понад 55 тис. кг. Із зенітних гармат, що застосовувалися проти авіації противника, можна виділити 37-мм гармату М1. До 1942 року вона була єдиною моделлю в рядах зенітної артилерії. Прицільна дальність даного знаряддя становила 3200 метрів, а швидкість снаряда досягала майже 800 метрів в секунду. Трохи пізніше гармата М1 була замінена більш досконалим шведським знаряддям «Бофорс». Існує 120-мм різновиди гармати М1. Їй вдалося взяти участь тільки в Корейській війні, де вона здійснювала противобатарейную стрілянину.
Артилерія США часів Другої світової війни мала великий різновидом протитанкових гармат. Спочатку в боях брала участь 37-мм гармата M3, яка ближче до 1944 року була замінена на 57-мм гармату М1 англійського зразка в силу неможливості пробиття вдосконаленої бронезахисту німецької військової техніки. Аж до кінця війни армії США використовувалася 3-дюймова гармата M5. Вона могла пробити бронезащиту товщиною до 9 см, але її величезна маса і неповороткість змусили американську армію прийняти більш мобільні знаряддя. Що ж до гаубиць, для підтримки американської піхоти використовувалися М101, М115, М116. Після закінчення Другої світової багато з них брали участь у В’єтнамської кампанії, а М115 і М116 і донині стоять на озброєнні деяких країн світу.
