Значення маршу
Марш “Прощання слов’янки” Василя Івановича Агапкіна мав величезне значення, ставши національної мелодією, що символізує проводи на війну або в далеку подорож. За кордоном вона є однією з найбільш впізнаваних з тих, які асоціюються з Росією.
На фото – скульптурна композиція “Прощання слов’янки” в Мінську.
Подібна популярність “Прощання слов’янки” Ст. Агапкіна пояснюється максимальною простотою і мелодійністю. Їй притаманна співучість, плавність і чітка функціональна визначеність. Важливо, що в марші збережені традиційні жанрові ознаки. У головній темі вгадуються зв’язку з увертюрою “Егмонт” Бетховена.
На думку деяких музикантів, Агапкин взяв за основу народну пісню часів російсько-японської війни, яка була популярною серед солдатів, неабияк її обробивши. Завдяки оригінальному і легко запоминаемому напеву, марш швидко поширився.
Особливо популярним він став після Жовтневої революції. В першу чергу, в білому русі. Пояснюється це тим, що під час Першої світової війни на мотив маршу була покладена пісня “Вспоили ви нас і вигодували…”. До нашого часу вона дійшла в трьох різних варіантах. Марш “Прощання слов’янки” Василя Івановича Агапкіна у варіанті Білої гвардії був покладений на інші слова. Зокрема, в них згадується Перекопський вал.
Марш неодноразово видавався в Радянському Союзі. Більшість свідків і сучасників стверджують, що його грали на параді на Червоній площі в 1941 році. При цьому існує версія, що в дійсності твір у той час було заборонено, тому виконуватися просто не могло. Нібито в архівах зберігся вичерпний перелік творів, що виконувалися на параді, але “Прощання слов’янки” серед них немає. Перебуваючи під забороною, марш ніде в дійсності не міг звучати в 1941 році. Виконувати його стали тільки з 43-го.
Реабілітований остаточно марш був тільки в 1957 році, коли Михайло Калатозов використовував його у своїй військовій драмі “Летять журавлі”. Він звучить у сцені проводів добровольців на фронт в самому початку фільму. Вероніка метається по шкільному подвір’ю, вона ніяк не може знайти Бориса, який десь тут. Трагічність моменту особливо підкреслює звучить в цей момент музика.
Вважається, що Калатозову непросто дався цей вибір, особливо якщо він вирішив ще й піти проти історичної правди.
З 1955 року під марш “Прощання слов’янки” почали регулярно відправляти поїзди із вокзалів Сімферополя і Севастополя. Пізніше цей твір неодноразово здійснювалося записувалося радянськими оркестрами. Еталонними виконаннями маршу вважаються записи, зроблені в 60-70-ті роки колективом Міністерства оборони Радянського Союзу під керівництвом Мальцева, Назарова, Сергєєва, а також запис оркестру штабу Ленінградського військового округу 1995 року під керівництвом диригента Ущаповського.
Марш В даний час є офіційним гімном Тамбовської області. У 2014 році на Білоруському вокзалі в Москві в урочистій обстановці була відкрита скульптурна композиція В’ячеслава Молокостова і Сергія Щербакова.
