Римський календар
Попередником юліанського був римський календар, розроблений в античні часи на основі знань, запозичених у жерців Давнього Єгипту. Рік, згідно з цим літочисленням, відраховувався з 1 січня. І це збігалося з юліанської датою його початку і з більш пізніми європейськими традиціями.
Проте в ті часи ще не вміли рахувати астрономічні цикли з великою точністю. А тому рік, згідно з римським календарем, складався всього з 355 днів. Стародавні помічали це невідповідність, щоб вирівняти свої дати до дня весняного рівнодення, в кінці лютого по мірі необхідності вставляли додаткові місяці. Але рішення про це колегією римських жерців приймалися не завжди акуратно, часто з поправкою на політичні, а не на астрономічні міркування. Тому-то й траплялися значні похибки.
Календарна реформа Юлія Цезаря
Більш точний календар, що одержав на честь Юлія Цезаря назву юліанського, був складений олександрійськими астрономами і прийнятий у Стародавньому Римі в 45 році до нашої ери. Він синхронізував природні цикли і людську систему числення років, місяців і днів. Юліанську дата весняного рівнодення тепер відповідала тропічному календарем, а рік складався з 365 днів. Також з введенням нового літочислення з’явився додатковий день, який виникав у календарі кожні чотири роки.
А набігав він з тих, згаданих вже, що не враховуються раніше древніми, астрономічних шести годин, необхідних для Землі, щоб довершити своє обертання навколо Сонця. Так з’явилися високосні роки і юліанську дата зайвого дня в лютому.
