Сучасна система освіти у главу кута ставить індивідуальний підхід до учня. Значення мають не тільки вимоги стандартів і навчальних програм, але і здібності та інтереси самого учня. Тому особлива увага приділяється розробці і впровадженню таких освітніх методик, які в повній мірі відповідають принципам індивідуалізації навчання. Досить активно в сучасній російській школі відбувається процес впровадження технологій адаптивного навчання.
Розробка концепції
Основні принципи та цільові установки даної технології формувалися на стику психології, педагогіки, культурології. Відповідно до розробленої концепції, для учнів у школі можуть бути створені умови, які допомагають їм досягти оптимального рівня особистісного та інтелектуального розвитку. Ключовою умовою виступає гармонійна адаптація дитини в реаліях сучасної школи. Часом найбільш активних пошуків у цьому напрямку став період кінця XX – початку XXI століття. Основний внесок у розробку принципів адаптивного управління освітнім процесом і відповідних методик внесли Е. Я. Ямбург, Н. П. Капустіна, Т. М. Давиденко. Найбільш докладно перспективи впровадження адаптивної системи навчання були описані в роботах А. С. Границкой. У технології присутні елементи теорії діяльнісного та диференційованого навчання.
Основні принципи технології
Як мотивувати дитину до навчання? Поради психологів щодо цієї проблеми були враховані авторами при розробці ключових положень адаптивної технології. Одним з основних принципів виступало відповідність вибраних методик навчання віковим і психологічним особливостям учня.
Інтелектуальні задатки і здібності учня, рівень його пізнавальної і творчої активності, особливості мислення займають центральне місце при виборі способів взаємодії з педагогом. Позиція останнього помітно змінюється. Він перестає бути єдиним джерелом інформації, перевага віддається самостійної та групової роботи учнів. Вчитель виступає в ролі організатора, розділяючи з учнями відповідальність за результати навчання. Учень не просто пасивно сприймає інформацію, а стає суб’єктом процесу пізнання, що сприяє його особистісному розвитку.
Як мотивувати дитину до навчання: поради психолога
Стимули до навчання можуть бути різними. Однак думки спеціалістів зводяться до того, що ефективним процес може бути, тільки якщо у школяра формується пізнавальний інтерес та прагнення досягти певних результатів. Цей процес безпосередньо пов’язується з успішною адаптацією до умов навчання. Завдання педагогічного колективу в цьому разі – допомогти учневі виробити оптимальний режим придбання нових знань, навичок, взаємодії з оточуючими.
Адаптивна система навчання покликана забезпечити дитині такий формат занять, при якому він зможе максимально розкрити власний потенціал в рамках того чи іншого предмета. Для цього використовуються прийоми гнучкого побудови навчального процесу, спрямовані на посилення самостійності школяра.
Які проблеми дозволяє вирішити технологія?
Розробка технології адаптивного навчання була покликана вирішити ряд нагальних проблем в педагогічній сфері. Більшість з них характерно для всієї системи загальної освіти.
Цільові орієнтири адаптивної технології
Взаємодія з учнями в школі будується сьогодні на принципах особистісно-орієнтованого підходу. У першу чергу до них відносяться індивідуалізація освітнього процесу і орієнтація на особливості учнів. Тому основні цілі використання технологій адаптивного навчання формулюються саме на цій основі. Для досягнення високих результатів дитина повинна усвідомлювати завдання власного навчання, використовувати свої знання і можливості для їх вирішення.
Збереженню і розвитку пізнавальних інтересів і прагнень учня в чималому ступені сприяє створення ситуацій успіху на уроці. Специфіка адаптивної системи навчання передбачає, що кожен учень зможе відчути себе успішним при виконанні завдання або вивченні нового матеріалу. Педагог допомагає йому усвідомити цей момент в ході регулярної рефлексії, обговорення і аналізу результатів роботи.
Система багаторівневих завдань дозволяє хлопцям самостійно вибирати рівень складності вирішуваних завдань, оцінюючи власний рівень знань і умінь.
Системність використання адаптивних методик
Якщо мова йде про системному застосуванні тієї чи іншої педагогічної технології, то цей процес охоплює ключові елементи освітньої середовища. Відповідно до принципів адаптивної системи навчання (АСО) вибудовуються цілі, зміст, навчальні прийоми, форми роботи і результатів діагностики.
Вчитель взаємодіє як фронтально з усім класом, пояснюючи, демонструючи, так і індивідуально з кожним учнем, організовуючи самостійну і групову роботу. Вибір форм роботи визначають особливості учня, а також педагогічні завдання і рівень складності матеріалу. Як правило, використовується відразу кілька видів групової та індивідуальної практики.
Адаптивні технології передбачають різні види контролю на занятті: з боку педагога, в рамках групи, фронтальний, самоконтроль.
Принципи групової роботи
Робота в групах – одна з ключових форм організації освітнього процесу на основі технології адаптивного навчання. Більшу частину заняття хлопці таким чином працюють самостійно. Педагог при цьому може спостерігати за роботою всередині груп, спільно з учнями обговорюючи її результати в кінці уроку. Виділяють три види учнівських мікрогруп:
- динамічні;
- статичні;
- варіативні.
Статичні формуються за бажанням, включають двох учнів, які поперемінно виконують ролі того, хто навчається і того, хто навчається. Динамічні групи становлять кілька учнів. Така група виконує загальне завдання, розділивши його на декілька частин, для кожного учасника. Результати виконання обговорюються всередині групи. Члени варіативних груп отримують завдання від учителя, обговорюють з ним отриманий результат і оцінюють себе самостійно.
Схема заняття з технології АСО
Структура заняття на основі адаптивних технологій відповідає вимогам до сучасного уроку, визначеним новими стандартами. Виділяють декілька основних етапів:
Таким чином підвищується ступінь самостійності дитини на уроці, стимулюється пізнавальний інтерес учнів.
Особливості уроку при використанні адаптивних технологій
Основні етапи заняття, що виділяються в рамках адаптивних методів навчання, мають ряд специфічних особливостей.
Так як основний упор робиться на самостійній роботі учнів, педагогу необхідно ретельно відібрати новий матеріал, який він презентує фронтально, виділити ключові смислові блоки, підібрати наочні засоби.
В рамках самостійної роботи успішно формуються навички розумової діяльності учнів. Вони освоюють прийоми пошуку і аналізу інформації, постановки і вирішення завдань. Неабияке значення при цьому має позиція вчителя, який створює необхідну емоційну атмосферу, заохочує і делікатно направляє.
Завдання, що виконуються учнями, можуть бути репродуктивними, пошуковими або творчими.
Адаптивне навчання і самоосвіта
Успіх використання адаптивних методів навчання безпосередньо пов’язаний із самостійною навчальною діяльністю дитини, її готовністю до пізнання і самоосвіти. У цьому відношенні велику роль відіграє мотивація учня, розуміння ним цілей власного навчання.
Ставлячи перед собою практичну задачу і приступаючи до її вирішення, школяр не тільки міцніше засвоює нову інформацію, але й набуває необхідні загальнонавчальні навички, формує власний стиль роботи.
Регулярне виконання подібних завдань на уроці з поступовим переходом від простого до складного, дає учню можливість оцінити власні сили, навчитися чітко визначати індивідуальні освітні цілі.
Ключові компоненти адаптивного освітнього процесу
Дослідники виділяють ряд компонентів процесу навчання, кожний з яких володіє власними адаптаційними механізмами. Серед них:
