Дорога до долі
Дорослішаючи, Йосип ставав все більш відомим серед чернечих братств, і в кінці кінців навколо нього утворилося нове братство, куди прагнули потрапити ченці, які дізнались про Йосипа і соглашающиеся з його висловами. Братство також вступив і Афанасій, кровний брат Йосипа.
Своє вираження чернечого досвіду старець Йосип Исихаст доносив до всіх, хто цього потребував. Багато йшли до нього з далеких місць за допомогою і порадами. Він ділився своїм досвідом і знаннями з полюванням, але життя його як відлюдника все більше переставала бути такою відокремленою. Все частіше стали приходити думки знайти нове місце для усамітнення, щоб продовжувати отримувати знання, яких все більше жадав старець Йосип Исихаст і його братство.
Деякі події вимагали від Йосипа частих поїздок з Афону. Його рідна мати була готова прийняти постриг, про що і повідомила синові. В 1929-30 роках під час цих подій в районі Драма була заснована жіноча обитель. Черниці з цієї обителі знайшли в особі Йосипа мудрого вчителя і наставника. Регулярні листи старця Йосипа Исихаста після повернення його на Афон сприяли продовженню навчання і наставляння черниць.
Ще вісім років пройшло у мандрах, поки старець Йосиф і чернець Арсеній не знайшли в печерах під гірським обривом занедбану каливу. Тут, у Малому скиту Святої Анни, вони зупинилися для чергових аскетичних подвигів. Багато чернечі подвиги старця потім будуть описувати в своїх книгах його учні. Одну з таких книг “Мій старець Йосип Исихаст і Печерник” будуть читати в монастирях за трапезою.
