Отже, як ви поясните значення фразеологізму “спочивати на лаврах”? Для цього потрібно спочатку зробити короткий екскурс в давньогрецьку історію. А також згадати один з міфів, присвячених богу Аполлону та його коханої – німфі по імені Дафна.
Буквальний сенс дієслова
Щоб розібратися в значенні виразу «спочивати на лаврах», спочатку звернемося до буквального тлумачення його складових, а потім перейдемо до переносному.
Перше з слів – це дієслово, яке в словнику супроводжується позначкою «застаріле», «книжне». Він має слов’янське походження і пов’язаний іменник pokoj (спокій). Раніше його вживали з відтінком шанобливості і підлесливості, коли говорили про сон будь-якого високопоставленого людини. Простіше кажучи, «спочивати» означало «спати», «відпочивати», «перебувати в спокої».
Існував і інший відтінок тлумачення, також книжковий, що вживався в переносному сенсі. Цей дієслово застосовували, наприклад, у значенні «бути похованим де-небудь», «лежати мертвим», «спочити».
Що стосується словосполучення «спочивати на лаврах», значення дієслова в ньому наступне. Він вживається в першій із зазначених трактувань, означаючи «відпочивати», «розслаблятися», «перебувати в спокої».
Застосування в ритуалах
Для розуміння значення «спочивати на лаврах» і розглянемо друге слово. Це іменник, що позначає рід дерев і чагарників, що ростуть в субтропіках і належать до сімейства лаврових. Його листки цільнокраї, шкірясті, з великим вмістом ефірних олій. Це вічнозелена рослина. Його кількість в Стародавній Греції було відзначено ще Теофрастом, натуралістом і філософом, що жили в 4-3 століттях до н. е.
В античні часи лавр використовували в різних цілях. Йому приписувалися особливі властивості і тому застосовували в деяких релігійних ритуалах. В побуті його листям обкурювали приміщення, що пов’язано з гострим ароматом лавра. А також з нього виготовляли вінки, які поряд з лавровою гілкою були символом слави і перемоги.
У цікавлячій нас вираженні лаври являють собою символічну фігуру мови, яка говорить про придбання слави, одержании перемоги, про тріумф. Це пов’язується з використанням в античній традиції лаврових гілок в релігійних церемоніях, урочистих обрядах.
Символ переможця
Щоб розібратися в значенні «спочивати на лаврах», слід ознайомитися з низкою звичаїв Античності.
У Стародавній Греції і в Стародавньому Римі гілки благородного рослини і сплетені з нього вінки були атрибутом здобула перемогу боку. Спочатку їх почали використовувати на Піфійських іграх в якості почесного символу їх переможців. У перший час ці ігри були музичними, а потім до них додалися і спортивні змагання. Це сталося в 582 році до н. е.
Після цього лаврами стали нагороджувати видатних поетів і ораторів. Коли з вдалих військових походів поверталися полководці, особливо заслуженим з них влаштовували тріумф, під час якого їхні голови прикрашали лавровими вінками.
Крім цього, лаврові гілки прикрашали зброю, намети, прапори і бойові кораблі переможців. Тим, кого нагороджували гілкою або вінком, присвоювали звання лауреата. В особливо урочистих випадках вінками прикрашали себе весь народ. А також їх одягали жерці під час жертвопринесень.
Посвята Аполлону
Продовжуючи вивчення значення «спочивати на лаврах», потрібно сказати і про те, яке відношення описуване рослина має до цього божества.
Лавр був рослиною, присвячених Аполлону, бога сонячного світла і гармонії, покровителю мистецтв. Як і самі Піфійські ігри, про які було сказано вище. Як оповідають міфи, саме цей бог був їх засновником. Він присвятив їх перемоги над жахливим драконом Піфоном.
Після неї у цього бога з’явився ще один епітет – «піфійський». Крім того, піфіями стали називати і жриць-віщунок його храму в Дельфах. Адже Аполлон вважався ще й передає людям волю верховного божества – Зевса. І тут лавру відводиться певна роль.
Йому приписують пророчий дар. Жерці вживали його, щоб дізнатися майбутнє. У зв’язку з цим їх називали лавроедами. А також було переконання в тому, що з допомогою лавра можна врятуватися від блискавки. В основі шанування цієї рослини лежить міф про Аполлона і Дафні.
Дафна – значить «лавр»
Вона була німфою, супутницею богині Артеміди, і так само, як вона, дала обітницю безшлюбності і збереження цнотливості. Докладним чином історія кохання до неї бога сонячного світла викладена в «Метаморфози» Публія Овідія Назона. Коли Аполлон здобув перемогу над Піфоном, він став відпускати жарти на адресу лука і стріл Ерота, бога любові. Останній вирішив помститися і вселив у Аполлона любов до юної німфі. Тоді як у Дафну потрапила стріла антипатії, яка викликала неприязнь до бога сонячного світла.
Після цього він став постійно переслідувати дівчину. Дафна кинулася за допомогою до своїх батька й матері. Батьками її були Гея – втілення землі, і Пенею – один з річкових богів. Вони перетворили її на лаврове дерево. У перекладі з давньогрецької Дафна як раз і означає «лавр». Аполлон зробив так, щоб дерево назавжди залишилося зеленим. З його гілочок він сплів вінок, який і став його атрибутом.
Розібравшись в перипетіях давніх міфів і особливості античних традицій, можна відповісти на питання про значення фразеологізму «спочивати на лаврах». Його буквальне трактування: «заснути після здобутої перемоги». Але воно вживається частіше в переносному значенні і говорить про чоловіка, який після плідних трудів і досягнення успіху заспокоївся і не діє. А якраз цього допускати не варто, слід зберігати пильність і прагнути до підкорення нових вершин.
