Внутрішня політика
До внутрішньої політики Шарля де Голля було чимало запитань. Багато його рішення викликали критику. Із-за невдалої аграрної реформи, яка завершилася ліквідацією великої кількості селянських господарств, рівень життя в країні помітно знизився. На це впливали гонка озброєнь, зростання впливу вітчизняних монополій. В результаті уряд вже в 1963 році активно закликало до самообмежень.
Число безробітних в країні постійно зростало, в основному серед них були представники молоді. При цьому два мільйони робочих отримували мінімальну зарплату і були змушені виживати. У цю групу входили жінки, службовці заводів і іммігранти. Міські нетрі постійно розросталися.
Приводи для занепокоєння були навіть у привілейованих верств. Пропаганда вищої освіти призвела до нестачі місць у студентських гуртожитках, проблем з матеріальним забезпеченням вузів і транспортом. В 1967 р. уряд починає говорити про посилення відбору до університетів, що призводить до заворушень серед студентів. Профспілки виступали проти постанови про соціальне забезпечення.
Нестабільною до того моменту була і політична ситуація. Склалося кілька ліворадикальних груп, які йшли у владу. Серед них були троцькісти, анархісти, маоїсти. Активно велася агітація серед молоді, в першу чергу, серед студентства. До того ж активні були антивоєнні настрої: у Франції створили антиядерний рух.
По радіо і телебаченню велася активна урядова пропаганда. Незалежними залишалися тільки газети. Політика престижу, яку позиціонував де Голль, і його націоналізм на той момент вже не відповідали культурним, матеріальним і соціальним очікуванням більшості французів. Саме соціально-економічна політика стала важливим фактором втрати довіри до нього.
Незадоволення викликала постать самого політика. Молоді він здавався авторитарним і несучасним. В економічній політиці Шарля де Голля було чимало прорахунків, що і призвело в підсумку до падіння його адміністрації.
Вирішальними стали травневі події 1968 року. Вони почалися з ліворадикальних виступів студентів, які вилилися в масові заворушення і демонстрації. Все закінчилося 10-мільйонної страйком. Це призвело до зміни уряду і відставки президента.
