Сергій Дрейден – відомий актор кіно і театру. Він став відомий ще і як художник, який працював під псевдонімом Донцов. Серед його художніх робіт особливо виділяються автопортрети. У творчій скарбничці актора Дрейдена налічується тридцять ролей в театрі і сімдесят ролей в кіно. Сергій Симонович був одружений чотири рази, і в кожному шлюбі у нього є діти.
Дитячі роки
Сергій Дрейден народився чотирнадцятого вересня 1941 року. Місцем його народження стало місто Новосибірськ, де в той час його сім’я була в евакуації. Він зі знаменитої театральної родини.
Відомо, що батько актора, Симон Давидович, був відомим театральним критиком і літературознавцем. Широко відомо і ім’я матері Сергія Симоновича. Зінаїда Іванівна Донцова – відома актриса. Родичі по батьківській лінії були власниками невеликої друкарні в Петербурзі. Прадід по батьковій лінії двадцять п’ять років служив у царській армії.
Родичі по лінії матері відомі менш, але є факти про те, що Іван Донцов, дідусь актора, був при Казанському соборі старшим двірником.
Трагедія сім’ї актора
У 1944 році вся сім’я майбутнього актора переїжджає до столиці, куди перевели по роботі Симона Дрейдена. Деякий час Симон Давидович працював завлітом у Олександра Таїрова. Але вже через три роки після війни вся родина переїжджає до Ленінграда, де в 1949 році батька заарештовують. Його оголошують ворогом народу. Але про цю трагічну подію в житті родини Сергій Дрейден не знав, так як мама йому пояснювала, що батько відсутній через важливої роботи у Кремлі.
В цей час його друзями були Петро Меркур’єв, син Василя Меркурьева та Ірини Мейєрхольд, і Сергій Довлатов, який потім став письменником.
Освіта
Ще з дитячих років Сергій Донцов любив малювати, тому ще в шкільні роки батьки віддали його в художню школу. Підліток мріяв про те, щоб вступити до ВДІКУ на факультет операторів. Але для цього потрібен був досвід у цій області, тому батько допоміг влаштуватися Сергію Симоновичу на «Ленфільм» такелажником.
Але цей виробничий досвід для вступу не знадобився, так як він вступив на акторський факультет Ленінградського інституту кінематографії, театру та музики. У 1962 році успішно завершив навчання.
Театральна кар’єра
Сергій Дрейден Симонович відразу після закінчення театрального інституту надходить в Театр мініатюри міста Ленінграда, яким керував у той час Аркадій Райкін. Але зміг пропрацювати в цьому театрі лише чотири місяці і покинув його. Починаючи з 1963 року, Сергій Дрейден став працювати в театрі драми і комедії на Ливарному. На цій сцені він зіграв у виставі «Кам’яне гніздо».
Але вже в 1964 році покидає і цей театр і починає свою роботу в Театрі комедії імені Акімова. Довгий час успішно грав у виставі «Гусяче перо», а потім покинув сцену, влаштувавшись працювати шофером. Але незабаром знову повернувся в цей же театр і зіграв ще в семи виставах: «Село Степанчиково і його мешканці», «Троянської війни не буде», «Квартет» та інші.
Сергій Дрейден, актор, якого знає і любить вся країна, виступав на театральних сценах багатьох міст. Це і столичний Театр драми імені Єрмолової, і “Борей”, і “Притулок Комедіантів”, і Дитячий театр імені Брянцева та інші. Всього він зіграв вже в тридцяти виставах.
Художник
Сергій Симонович відомий і як професійний художник. Всі живописні роботи Сергій Дрейден, фільмографія якого налічує близько 70 кінострічок, виконував різні роки на тому матеріалі, який траплявся під руку. Це могли бути не тільки картон і папір, але навіть і упаковка для подарунків. Спочатку це були лише невеликі швидкі начерки портретів і пейзажів.
З інтересом поставився до його робіт творець Театру комедії Микола Акімов, так як художник легко відштовхувався від дійсності і вибирав тільки головне і основне.
Багато малюнків Дрейдена були зроблені одразу ж після вистав. Так, були замальовки до театральній постановці «Село Степанчиково», де були зображений і сам Київ, і будинок, і навіть ялинка. Серед його робіт є і Ленінград, його вулиці і навіть пожежники, які марширують.
Але все-таки особливе місце в його зібранні художніх робіт посідають автопортрети. Він вивчав не тільки своє тіло, але і риси свого обличчя. Він намагався так намалювати особа, щоб це була маска, з якої потім можна було б грати у виставі. В 2011 році була організована виставка видатного і унікального художника Дрейдена. Називалася ця виставка «Моє життя в картинках».
Сюжет фільму «Спокута»
Значною роллю Сергія Симоновича виявилася роль професора. Так, фільм «Спокута», в 2012 році вийшов в кінопрокат, переносить глядача в 1945 рік в південне місто. У повоєнний час напередодні Нового року в розореному місті живе Сашко. Вона комсомолка.
Про її батьків відомо, що батько загинув на війні, а свою матір вона ненавидить. Причин для такого ставлення декілька: вона краде продукти в їдальні для міліціонерів, а також у неї любов з працівником місцевого Будинку культури. Саша намагається всіляко помститися своїй матері і, як справжній патріот, доносить на неї.
Але режисер Олександр Прошкін у кінокартині «Спокута», фільмі 2012 року, показує, як сильно все змінилося в житті молодої комсомолки, коли та закохалася в Серпня. Молодий лейтенант приїхав у відпустку для того, щоб поховати батьків, які по-звірячому були вбиті під час окупації. Вбив їх сусід Шуму, який раніше займався чищенням взуття. Серпень жадає помсти, але Шуму вже знаходиться в Гулагу. Тоді він вирішує покінчити з собою, але ось тут і з’являється в його житті Саша. Любов змінює і його життя, і життя дівчини, яка пробачила свою матір.
Кінематографічна кар’єра
Дебютним фільмом актора Дрейдена стала кінострічка «Обережно, бабуся!» режисера Надії Кошеверовій, яка вийшла в кінопрокат у 1960 році. Але роль була настільки епізодичною, що його прізвище навіть не вказали в титрах. Свою першу головну роль Сергій Симонович зіграв у 1970 році в кінокартині «Про кохання» режисера Михайла Богина. Головний герой – інженер Веліхов. Мітя ще молодий, але вже честолюбний. Головний герой зустрічає молоду і привабливу жінку, яка працює в Ермітажі. Вона чекає кохання, сильного почуття і заради цього відмовляється від випадкових знайомих і навіть від пропозицій вийти заміж.
У 1988 році актор Дрейден чудово виконав головну роль у комедійній стрічці «Фонтан» режисера Юрія Маміна. Дія кінокартини відбувається в будинку, який вже давно потребує капітального ремонту. До дружини Петра Лагутіна, якого і грає Сергій Симонович, приїжджає з Казахстану дідусь. Він все життя був у себе на батьківщині чабаном і ніколи не вивчав російську мову. Петро працює головним інженером, і на його ділянці якісь люди підірвали джерело, звідки надходить вода, вважаючи, що вона занадто повільно тече. На прохання дружини головний герой влаштовує дідуся дружини на роботу в контору водопровідником, і ось тут починаються проблеми.
Найцікавішою роботою в кіно стала роль Непомнящего у кінострічці «Танк Клим Ворошилов -2» режисера Ігоря Шешукова. Ця кінокартина вийшла в кінопрокат у 1990 році. Герой, якого грає Сергій Симонович, слабий і тихий вчитель фізики. Він інтелігентний. Але під час війни він разом з пораненими бійцями і танкістами захищав своє місто.
Популярність і слава до талановитому акторові Дрейдену, який іноді в титрах був написаний Донцовим, щоб увічнити пам’ять про матір, прийшли після того, як він знявся у стрічці «Вікно в Париж» режисера Юрія Маміна. Головний герой, якого грає Сергій Симонович, працює вчителем музики. Одного разу у Миколи Чижова помирає сусідка по комунальній квартирі. В її кімнаті виявляється вікно в Париж.
Регулярно актор Дрейден став зніматися в 2000 роки. Самими його яскравими і помітними стали наступні роботи: роль маркіза де Кюстіна в кінострічці «Російський ковчег» режисера Олександра Сокурова, роль інженера в кінокартині «Божевільна допомога» режисера Бориса Хлєбнікова, роль Осипа Гольдберга в телесеріалі «Купрін» та інші.
Особисте життя
Сергій Дрейден, особисте життя якого завжди була відома громадськості, був одружений чотири рази. У першому шлюбі у нього народилася дочка Катя. Вдруге Сергій Симонович одружився в 1966 році. У цьому союзі, який проіснував п’ять років, Касьян народився син і дочка Єлизавета.
Третьою дружиною актора Дрейдена стала драматург Алла Соколова. У цьому шлюбі народився син Микола. Четверта дружина – Тетяна Пономаренко, яка була президентом некомерційної організації культури.
