Реставрація Бурбонів у Франції

Період реставрації монархії Бурбонів у Франції тривав з 1814-го по 1830-й р. Тоді влада в країні повернулася в руки представників династії Бурбонів. Початок їй було покладено 06.04.1814 р., в день зречення Наполеона від влади. Кінцем її стала Липнева революція, що відбулася в 1830 р.

Два періоду

В реставрації монархії Бурбонів істориками виділяється два етапи:

I етап – з початку квітня 1814 р. до кінця лютого 1815 р. Тривав до повернення Наполеона з заслання. Він одразу приступив до збору військ з метою повернути собі французький престол.
II етап – з кінця червня 1815 р. до останніх днів липня 1830 р. З 01.03. за 22.06.1815 р. на французькому престолі перебував Наполеон Бонапарт, останнім правління якого носить назву «Сто днів». Його влада закінчилась поразкою при Ватерлоо 22.06.1815 р.

Далі будуть розглянуті причини, що призвели до досліджуваних подій.

Передумови реставрації Бурбонів у Франції

Вони пов’язані з наступними чинниками:

Слабкістю режиму Наполеона Бонапарта.

Поразкою у війні з Росією в 1812 р.

Розгромом армії французів у 1813 р. під Лейпцигом.

Нездатністю до протидії настанню антинаполеонівської коаліції.

Економічним виснаженням країни, спустошенням казни.

Соціальними протиріччями, разрывавшими Францію на частини.

Політичною кризою.

Захопленням Парижа коаліцією союзників, що протистояла Наполеону.

Вимогою союзників про повернення до влади у Франції Бурбонів.

Як видно, реставрації сприяли передумови зовнішнього і внутрішнього характеру. Життя в таборі вимагала термінових змін.

Перший етап

Шарлю-Морісу Талейрану в період реставрації Бурбонів належала не остання роль. В той період він стояв на чолі французького Сенату. Під його впливом сенатори проголосували за відсторонення від влади Бонапарта. Ними було прийнято рішення про відновлення у країні монархії і проголошення Франції королівством.

На троні опинився Людовик XVIII, це брат Луї XVI, першого влада була обмежена конституцією. Хартія, прийнята в 1814 р., одночасно була і мирним договором з союзниками, і встановлювала умови правління нового монарха. Країна змогла зберегти майже всі свої володіння, а союзники вивели з неї війська. Серед найважливіших пунктів Хартії знаходилися наступні:

Встановлення обмеженої монархії.

Установа двопалатного парламенту. Верхню палату призначав король, а нижня підлягала обрання.

Надання виборчих прав чоловікам старше сорока років, які платили податок 1 тис. франків.

Проте первісне правління Людовіка XVIII було коротким. Наполеон здійснив втечу з острова Ельби, і, діставшись до Франції, захопив Париж. Він зібрав вірних прихильників і знову почав військову кампанію, спрямовану проти коаліції. Битва при Ватерлоо поклала кінець цій авантюрі, і Бурбони знову опинилися при владі, настав другий період реставрації Бурбонів.

Другий етап

Повернувшись на престол, Людовік оголосив, що не збирається репресувати прихильників Бонапарта, але своєї обіцянки не дотримав. Зокрема, були створені численні суди і трибунали. У 1815-16 рр. до смертної кари було засуджено величезна кількість людей.

Діяльність Нової палати депутатів, обраної в 1815 р., не влаштовувала короля, і він розпустив її восени 1816 р. Людовик боявся нових революційних виступів і державного перевороту. Наступна палата була представлена прихильниками обмеженою монархії, яких називали доктринерами.

До неї входили фінансисти, промисловці і великі землевласники. Очолював її філософ Р. Коллар, виступав проти демократичного правління. Палата діяла до 1820 р. Після вбивства наслідного принца, герцога Беррійського, Людовик перейшов до радикальних дій.

Таємні організації

На цьому етапі реставрації Бурбонів приймалися і реалізовувалися реакційні закони, що обмежують свободи, в тому числі і друку, переслідували за святотатство. Встановилося правління крайніх ультрароялистов. У країні стали виникати різноманітні таємні організації. Їх діяльність була спрямована на знищення монархії. Були спроби організації масових повстань, але змовники були викриті, їх піддавали публічної страти. У 1824 р. Людовик XVIII помер від природних причин.

При Карлі Х

Наступним королем при реставрації Бурбонів став Карл Х, брат Людовика. Його вважали жорстоким і недалекоглядним. Він не визнавав інакомислення і критики. Серед прийнятих їм законів можна визначити наступні:

Введення смертної кари за злочинні дії проти релігії і церкви.

Повернення земель емігрантів, що бігли від Наполеона, або компенсація за їх втрату.

Під час реставрації Бурбонів у Франції спостерігався розвиток капіталізму. Одними з проявів цього процесу були:

Переїзд в місто великих мас селянства для роботи на підприємствах.

Збільшення числа робітників в рази.

Формування прошарку технічної інтелігенції.

У 1826 р. країна пережила промисловий криза. У наступні роки при бездіяльності влади в економіці, фінансах, сільському господарстві спостерігалися депресивні явища. Посилилося невдоволення незаможного населення, стали знову поширюватися революційні ідеї. Робітники стали об’єднуватися і організовувати сутички.

Революція вибухнула 26.07.1830 р., розпочавшись у столиці з масових заворушень. Довідавшись про це, король втік. 02.08.1830 р. він відрікся від престолу, і реставрація Бурбонів була завершена.

Карл відправив лист Луї Філіпу Орлеанському, де передавав владу в руки герцога Бордоського, свого онука. Поки той не досягне повноліття, Луї Філіп повинен був бути регентом. Однак останній, за пропозицією тимчасового уряду, прийняв корону, ставши «королем-громадянином», або «королем-буржуа». По суті, влада перейшла в руки буржуазії.