Інші види сканерів
Крім поширених видів сканерів, існують і вузькопрофільні пристрої, які застосовують в спеціалізованих областях.
Зараз виробники смартфонів виходять на новий рівень безпеки, наділяючи свої флагманські продукти сканерами сітківки очей. Це біометричні технології, що дозволяють захистити ваші персональні дані від недобросовісних людей або шахраїв, якщо ви, наприклад, втратили телефон. Сама технологія була винайдена і запропонована на суд громадськості в далекому 1936 році. Тоді лікар-офтальмолог Франк Бурх зазначив, що райдужна оболонка кожної людини унікальна. І лише в 1994 році, майже через шістдесят років, інженер Джон Дафман запатентував вперше математичний алгоритм, який здатний визначати відмінності райдужної оболонки.
Робота таких сканерів ґрунтується на використанні інфрачервоного випромінювання, який направляється на зіницю. Камера визначає колір і найменші деталі райдужної оболонки, а система порівнює їх з наявними в базі зразком. Якщо варіанти збігаються, відкривається доступ. Іноді камерою може подаватися в зіницю збільшену кількість світла. Якщо зіниця не розширюється певним чином, значить очей, що надається на аналіз, не належить власнику. Система відмовляє у доступі.
Ще одним методом визначення та підтвердження особистості є технологія сканування відбитку пальця. Візерунки на них формуються в період розвитку дитини в утробі матері і є унікальними на кожному пальці. В основі такого приладу лежить оптичний сканер, який працює за принципом, схожим з фотоапаратом. Спеціальні мікросхеми роблять знімок пальця, визначають малюнок відбитка і порівнюють його з наявним зразком. Такий тип сканерів хоч і вважається високотехнологічним, однак не дає стовідсоткової гарантії, бо замість пальця в певних випадках можна використовувати зліпок, який сканер прийме за палець.
Велику популярність набирають 3Д-сканери. Така технологія з’явилася в кінці XX століття, а перший пробний апарат зібрали в 60-х роках того ж століття. Особливими функціями тоді сканер похвалитися не міг. Удосконалення сталося в середині 80-х. Були додані лазери, додаткові джерела білого світла і затемнення, які дозволили поліпшити бачення сканованого предмета. Камери, розташовані під різними кутами, фіксують найдрібніші подробиці об’єкта з різних ракурсів. Далі всі отримані картинки зберігаються, аналізуються і збираються в єдину тривимірну модель. Є сканери контактні і безконтактні. У першому випадку досліджувана модель повинна стояти на спеціальній плиті. У другому варіанті використовується особливий світ. Це може бути інфрачервоне випромінювання, рентгенівські промені або ультразвук.
