Чому озонова діра над Австралією так називається?
Вміст озону в атмосфері вимірюється в одиницях Добсона. Середній показник на планеті – близько 300. Критично низьким або аномальним вважається значення нижче 220 одиниць. Ділянки атмосфери з такими показниками називають «дірою». Це публіцистичний образ, ніякої діри в атмосфері, звичайно, немає.
Вивчення озонового шару розпочалось у 1912 році, коли він був описаний Шарль Фабрі та Анрі Буиссоном як частину стратосфери. Вперше аномальне явище, яке ми називаємо озонової дірою над Австралією, було виявлено в 1957 році. Тоді ця новина пройшла непоміченою. Через майже тридцять років, в 1985 році, група вчених під керівництвом Джо Фармена опублікувала результати своїх досліджень атмосфери над південним полюсом. Озонова діра над Австралією і Антарктидою в той час мала діаметр 1 000 км і була дорівнює за площею території США. Світ сприйняв це як екологічну загрозу. За тридцять років спостережень концентрація озону не перевищувала 220 одиниць Добсона і падала до 80 одиниць. У тому ж 1985 році Шервуд Роуланд і Маріо Моліна довели руйнівну дію хлору на молекули озону.
І світ почав боротися за збереження озонового шару Землі, тим більше що озонова діра над Австралією і Новою Зеландією виявилася не єдиною. Аномально низький вміст озону було зафіксовано в північних і помірних широтах Земної кулі. Над Арктикою площа озонової діри визначена в 15 млн км2 – не набагато менше, ніж над Антарктидою. «Ворогом» було оголошено все, що яким-небудь способом могло викидати хлорфторвуглеці в атмосферу – холодильники і аерозолі.
У 1987 році був підписаний Монреальський протокол про охорону озонового шару. За останні 30 років викиди шкідливих речовин в атмосферу скоротилися у 8 разів. До кінця століття австралійська озонова діра залишиться в пам’яті людства як приклад його нерозумного ставлення до природи.
