Першими мовами програмування були імперативні мови, або машинні інструкції (коди). Вони складалися з двійкового коду, який відрізнявся в залежності від машини. Набір можливих команд для таких низькорівневих «мов» був невеликий, так як кожна машинна інструкція виконувала певну дію (додавання, копіювання машинного слова в регістрі, перехід до наступної ділянки коду). Звичайно ж, для зручності програмісти розробили набір буквених аналогів для цих машинних команд, і такий спосіб спілкування з машинним «залізом» отримав назву мову асемблера.
Асемблер
Мова асемблера — це мова низького рівня. Його реалізація і особливості різняться від машини до машини, від процесора до процесора, тобто він платформозависим. Але суть асемблера на будь-якій машині одна: команди асемблера прямо відповідають аналогічним командам машини або їх послідовностей. Складність у вивченні програмування на асемблері полягає в тому, що програміст змушений вивчати призначення директив мови індивідуально для кожної машини, що підвищує поріг входження при зміні процесора.
Найвідоміші реалізації асемблера:
- Borland Turbo Assembler (TASM).
- Microsoft Macro Assembler (MASM).
- Watcom Assembler (WASM).
- A86.
