У XX столітті на озброєнні німецьких військово-морських сил знаходилося відразу два крейсера “Шарнхорст”. Вони брали участь у Першій і Другій світових війнах. Обидва були названі на честь реформатора прусської армії, відомого генерала Герхарда фон Шарнхорста, що жив на рубежі XVIII-XIX століть. У цій статті ми розповімо про цих кораблях, історії їх створення, службі і загибелі.
У Східно-Азійських крейсерській ескадрі
Перший крейсер “Шарнхорст” був закладений в самому початку 1905 року, через рік спущений на воду. У жовтні 1907-го він увійшов до складу німецького флоту.
Броненосний крейсер “Шарнхорст” вважався флагманським кораблем Східно-Азійських ескадри. У її складі він взяв участь у битві при Коронеле в листопаді 1914 року. Це бій між німецькими і британськими крейсерами, який розвернувся біля берегів Чилі. Він закінчився перемогою Німеччини. Крейсер “Шарнхорст” знищив англійське судно “Гуд Хоуп”.
Вже через місяць корабель загинув разом зі всією командою, яка перебувала на борту, в битві біля Фолклендських островів. На ньому знаходилися 860 осіб. Вижити не вдалося нікому.
Версія 2.0
У 1935 році був закладений ще один крейсер “Шарнхорст”. Його будівництвом займалися на верфях у Вильгельмсхафене. В дію корабель був введений в січні 1939 року.
Історія створення крейсера “Шарнхорст” була насиченою. Після перших випробувань корабель довелося модернізувати. На ньому встановили нову грот-щоглу, яка розташовувалася значно ближче до корми. Прямий форштевень був замінений так званим атлантичним. Все це повинно було поліпшити мореходность судна.
При цьому незабаром німецьким конструкторам довелося визнати, що модель крейсера “Шарнхорст” вийшла вкрай невдалою. Спочатку корабель мав проблеми з залиттям носовій частині, які остаточно вирішити так і не вдалося.
Технічні характеристики
Фото крейсера “Шарнхорст” вражала багатьох військових фахівців того часу. Його повна водотоннажність досягало майже 39 тисяч тонн. Загальна довжина становила понад 235 метрів, а ширина – 30 метрів. Це було потужне броньоване судно з трьома двигунами потужністю 161 тисячу кінських сил.
На додаток до опису крейсера “Шарнхорст” потрібно відзначити, що судно могло розвивати швидкість до 57 кілометрів на годину. Екіпаж становив майже дві тисячі осіб, з яких 60 були офіцерами.
На озброєнні знаходилися артилерійські, зенітні зупинки, а також мінно-торпедні апарати.
На початку війни
Першою бойовою операцією лінійного крейсера “Шарнхорст” стало патрулювання проходу між Фарерськими островами та Ісландією. На цю місію корабель був відправлений у листопаді 1939 року.
Патрулювання в цьому місці виконували крейсери “Шарнхорст” і “Гнейзенау”. Спочатку вони потопили зустрінутий англійське озброєне судно. А навесні 1940 року забезпечували вторгнення гітлерівських військ в Норвегії. 9 квітня, біля берегів цієї скандинавської країни крейсери зустрілися з англійським судном “Ринаун”, якому вдалося вивести з ладу одну з веж на “Гнейзенау”. “Шарнхорст” при цьому сильно постраждав від стихії, але німцям таки вдалося відірватися від британського корабля, пустившегося в погоню.
Операція “Джуно”
У червні “Шарнхорст” і “Гнейзенау” брали участь в операції “Джуно” в Норвезькому морі. Це було перше і єдине в історії світового флоту бій лінкорів проти авіаносця. Німецькі суду здобули перемогу, відправивши на дно британський авіаносець “Глориес”. Також були знищені есмінці “Ардент” і “Акаста”, що складали його ескорт.
В ході бою В результаті торпедного удару з борту “Акасты” на “Шарнхорсте” були вбиті 50 осіб, пошкодження отримав лівий гребний вал. Корабель почало затоплювати, через це незабаром довелося відключити середню машину.
Через кілька днів, коли “Шарнхорст” стояв у гавані, на нього здійснили наліт британські пікірувальники, що піднялися з борту авіаносця “Арк Ройял”. Однак операція провалилася. З 15 літаків німці збили 8. З усіх скинутих бомб тільки одна досягла мети, але і вона не розірвалася.
У грудні два німецьких крейсери зробили спробу прорватися через блокаду англійців, аби вийти в Північну Атлантику, але із-за поломки на “Гнейзенау” були змушені повернутися.
Рейд в Атлантику
На початку 1941 року “Шарнхорст” і “Гнейзенау” перебували в Атлантичному океані під командуванням адмірала Гюнтера Лютьенса. Пройшовши по Датському протоці, досягли півдня Гренландії. Там вони спробували атакувати англійська конвой, але спроба не вдалася через британського лінкора “Рамиллес”, прибув на допомогу.
В лютому німецькі лінкори потопили чотири торгові кораблі союзників у районі Ньюфаундленду. Варто відзначити, що вони перебували в умовах слабкого повітряного патрулювання, тому уникнути зіткнень з британським королівським флотом було практично неможливо.
У березні вони атакували ще один конвой, але знову відступили. На цей раз при появі крейсера “Малайя”. Пізніше було скоєно напад на конвой союзних танкерів. Всього потоплено 13 суден, з яких чотири погубив “Шарнхорст”.
Це була його остання битва перед поверненням у порт Брест. За час цього походу крейсеру вдалося потопити 8 кораблів противника.
Операція “Цербер”
Залишаючись у Бресті, він регулярно піддавався авіанальотам. В результаті його було вирішено перенести в порт Ла-Рошель. Агенти Опору і повітряна розвідка союзників були попереджені про вихід крейсера з порту. При цьому вони були впевнені, що він відправляється в черговий рейд.
З метою запобігання виходу “Шарнхорста” у відкрите море в повітря підняли 15 важких бомбардувальників королівського військово-повітряного флоту. Вони завдали потужного удару по судну, змусивши його повернутися в порт для ремонту. Пошкодження, завдані британськими літаками, укупі з проблемами через охолодження котлів затримали корабель у порту до кінця 1941 року. Тільки тоді було вирішено відправити його разом з “Гнейзенау” і “Принцом Ойгеном” назад в Німеччину.
Так як прориватися по Північній Атлантиці було дуже ризиковано, три судна в супроводі допоміжних суден і декількох десятків тральщиків вирішили відправитися через протоку Ла-Манш.
Важливе місце в історії крейсера “Шарнхорст” займає операція “Цербер”. Саме таку назву отримав цей прорив. До настільки несподіваним і рішучих дій англійці виявилися не готові. Береговій охороні зупинити прорив не вдалося, а глушіння радарів не дозволило зробити атаку з повітря.
При цьому німецькі крейсери все одно отримали пошкодження. “Гнейзенау” підірвався на одній міні, а “Шарнхорст” – на двох.
В доках на ремонті
Черговий ремонт залишив корабель у доках до березня 1942 року. Після цього він вирушив до Норвегії, щоб зустрітися з лінкором “Тірпіц”, а також кількома іншими німецькими кораблями, які планували атаку арктичних конвоїв, що слідували в Радянський Союз.
Кілька місяців були присвячені акліматизації і тренувань екіпажу. Результатом стала активна бомбардування Шпіцбергена, в якій брав участь і “Тірпіц”.
Загибель крейсера
У Різдво 1943 року “Шарнхорст” разом із ще кількома німецькими есмінцями висунувся в морі під командуванням контр-адмірала Еріха Бея з метою здійснити атаку північних конвоїв.
Британське командування заздалегідь приготувався до походу, так як криптографий розшифрували накази.
Спочатку Бей не зміг виявити конвой із-за складних метеоумов. Тоді він відправив есмінці південніше на їх пошуки. “Шарнхорст” при цьому залишився на самоті. Вже через дві години після цього він натрапив на крейсера “Норфолк”, “Белфаст” і “Шеффілд”. Англійці виявили німецький корабель раніше, скориставшись радарами. Зблизившись, вони відкрили по ньому вогонь, завдавши невеликі пошкодження. Була знищена носова радіолокаційна станція, що, ймовірно, стало причиною подальших проблем.
“Шарнхорст”, вважаючи основною метою транспорт конвою, відірвався від британських крейсерів, але при спробі прорватися ще раз знову був наздоженуть. Тепер у відповідь вогнем він пошкодив “Норфолк”. Зазнавши другу невдачу, Бей вирішив завершити операцію і повернутися. До того моменту британський лінкор “Дюк оф Йорк” вже знаходився між Норвегією і “Шарнхорстом”. Німці про це не підозрювали, так як вимкнули кормової радар, не довіряючи йому і побоюючись видати себе.
Близько 16:50 “Дюк оф Йорк” відкрив вогонь з невеликою дистанції по крейсеру, який заздалегідь був висвітлений спеціальними снарядами. “Шарнхорст” практично відразу позбувся двох веж, але за рахунок великої швидкості зміг відірватися від переслідування. Через годину неполадки виникли з котлами корабля. Після цього швидкість лінкора різко впала, за рахунок оперативного ремонту її вдалося збільшити, але незначно. Вважається, що в той момент його доля вже була вирішена.
За рахунок ефекту несподіванки “Дюк оф Йорк” відбувся мінімальними пошкодженнями, а ось “Шарнхорст”, незважаючи на важке бронювання, позбувся ходу і більшу частину артилерії. Для есмінців він був хорошою мішенню. В 19:45 корабель пішов під воду. Незабаром після його занурення почулися вибухи. З екіпажу в 1968 людей в живих залишилися 36 матросів. Всі офіцери загинули.
У той же день пізно ввечері британський адмірал Брюс Фрезер заявив, що битва для них завершилася перемогою, але він побажав кожному при битві з більш сильним противником командувати так само мужньо, як це сьогодні робили офіцери “Шарнхорста”.
Виявлення корабля
У 2000 році судно було виявлено у 130 кілометрах на північний схід від мису Нордкап. Норвезькі військово-морські сили сфотографували його на глибині близько трьохсот метрів.
На знімках видно, що крейсер лежить догори кілем. Його носова частина була знищена вибухом боєприпасів в льохах практично до самого містка. Кормова частина також при цьому відсутня практично повністю.
З 1939 року кораблем командували чотири командира. Це були капітани першого рангу Отто Ціліакс, Курт Хоффманн, Фрідріх Хуффмайер і Фріц Хінце. Останній загинув у бою у Нордкапа.
