Технологія виготовлення каркаса
Каркас – це основа, кістяк іграшки. Заздалегідь створюють ескіз моделі, визначають її розміри і пропорції. Потім мідну дріт складають у кілька разів і формують хребет. До нього кріпляться основи для передніх і задніх лапок. На місці голови формують невелику кульку, використовуючи фольгу (її намотують на шию). Щоб вся конструкція добре трималася, ще раз обмотують дротом весь контур, включаючи голову. Каркас повинен нагадувати дитячий малюнок чоловічка з паличок.
Наступний етап виготовлення іграшки з хутра своїми руками – обмотка м’яким матеріалом. Це може бути ватин або синтепон. Стара підкладка від порізаної шуби теж підійде. Мета обмотки– додання обсягу. У місцях зчленувань роблять потовщення, на кінчиках лапок – теж. За синтепону каркас обмотують звичайної швейної ниткою, щоб він добре тримався на дроті. Намагаються зробити ідентичними кінцівки.
Готовий каркас вже трохи нагадує майбутню іграшку. На ньому видно архітектура тіла, зрозумілі його руху. Після тестування згинання і розгинання кінцівок можна внести корективи – подовжити шию, вкоротити хвіст, змінити обсяг голови або замінити деякі слабкі вузли зчленувань. Іграшка повинна бути пропорційною. Якщо сподіватися, що хутро приховає недоліки, видимі на цьому етапі, після доведеться винаходити обхідні шляхи для виявленої проблеми (наприклад, каркас має коротку шию і не дозволяє крутитися голові) або навіть переробляти роботу.
