Космос для кінематографістів є практично невичерпним джерелом натхнення. У ньому є простір, що дозволяє розповісти історію в будь-якому жанрі, недосяжні горизонти для постановників і акторів, глибина смислів і філософії, улюблені сценаристами. Така можливість для творчої реалізації не залишила байдужими режисера Крістіана Альварта і кінодраматурга Трейвиса Миллоу, які, заручившись підтримкою знаменитого продюсера Пола У. С. Андерсона, зняли фільм «Пандорум». Відгуки проект має різнопланові, його рейтинг IMDb: 6.80. У головних ролях картини задіяні Б. Фостер, Д. Куейд, А. Трауэ і спортсмен, а тепер і актор Кунг Ле. Знімальний процес проходив у Берліні в кінці літа 2008 року. Світова прем’єра стрічки відбулася у вересні 2009 року.
Параноїдальний космічний хоррор
Зав’язка сюжету фільму «Пандорум» (2009) досить похмура і трагічна. Планета Земля на краю загибелі, останньою спробою врятувати людську расу стає запуск колосального космольота «Елізіум», майже по Нілу Бломкампу. На борту космічного корабля перебуває 60 000 чоловік, він прямує до планети Таніс. Поки всі перебувають в анабіозі, несподівано прокидаються двоє солдатів, які виявляють, що корабель перетворюється в зловісне кладовище для своїх пасажирів. Багато людей, в тому числі і члени екіпажу, загинули, тому що на кораблі вершать криваве бенкет загадкові монстри. Після з’ясовується, що вони не єдині пробудилися, в гігантських надрах зорельоту ховається ще кілька десятків людей. Найстрашніше те, що це останні представники людської цивілізації в безкрайньому космосі.
Творці проекту
Створенням стрічки «Крізь горизонт» відносини Підлоги У. С. Андерсона з космосом не закінчилися. Він взяв на себе сміливість виступити продюсером картини «Пандорум». Якщо про Пола Андерсона, рівним рахунком, як і про акторів Бена Фостера і Дениса Куейда всі чули, то вибір режисера проекту здивував більшість. Одна з перших робіт Крістіана Алварта стрічка «Антитіла» (2005), яка анонсувалася чи не побратимом культових «Семи», виявилася нудною психологічною драмою невідомого походження. Після була картина «Справа №39» з Рене Зеллвегер у головній ролі. Тому критики, вирушаючи на допрем’єрний показ, висловлювали побоювання, що у постановника міг розвинутися синдром конвеєра». На щастя, цього не сталося. Згідно відгуками, фільм «Пандорум» (2009) – штучний товар, грамотно поставлений, без перегинів і зі смаком. Сценарій Трейвиса Миллоу вивірений, структурований і нешаблонний.
Енергійний ужастик
Відгуки глядачів фільм «Пандорум» в більшості своїй хвалять. Хоча, багато рецензенти визнають, поклавши руку на серце, що з перших кадрів все стає ясно. Втім, як було ясно і в «Пеклі» Бойла, і «Місяць 2112» Данкана Джонса, при цьому стрічках гідних і чесних.
Робота Крістіана Альварта міцно зроблений науково-фантастичний хоррор з кровожерними монстрами в дусі навіть не стільки «Горизонту подій», скільки «Безодні» Джеймса Кемерона. Тільки події розвиваються не під водою, а в темних коридорах космічної станції.
Дія розвивається поступово, але з перших хвилин хронометражу ненав’язливо залучаючи дивиться в атмосферу картини. Головні герої, прокинувшись, мало що розуміють, глядач подібно персонажам, залишається поза ведення. Авторами подаються деталі типу амнезії, натякають, що повна невідомість ще попереду. Все ускладнюється небезпекою пандорума – психічного розладу, який виникає у людей через тривале перебування в глибокому космосі. Деякі рецензенти, не ігноруючи спойлерство, у відгуках на фільм «Пандорум» зазначають, що дія починає мабуть прискорюватися після входу героя Бена Фостера у вентиляційну шахту. Творці підкидають усе нові подробиці космічної подорожі, які відверто лякають.
Не рокіт космодрому…
Постановник Крістіан Алверт, на думку експертів кіно, вираженому у відгуках на фільм «Пандорум», дотримується абсолютно всі жанрові традиції, включаючи елементи екшна: локації зорельоту надають клаустрофическое вплив, монстри жахливо моторні і зубасті. Постановник успішно лавірує між різними жанрами. Світлі епізоди, спогадів про дитинство героїв і сім’ї, кардинально відрізняються від сутичок в похмурих відсіках корабля. Причому не колірною гамою, яскравістю, а й глибинним змістом, чистотою. Створюється враження, що вони взяті з зовсім іншого фільму. Одночасно з цим сцени спогадів органічно вставлені в оповідання, підкреслюють контраст між світом якого вже ніколи не буде і реальністю.
Спроба реінкарнації забутого жанру
Природно, вищевикладений сюжет не можна назвати революційним і новаторським. У кіно постійно простежуються відсилання до таких стрічок, як «Пекло», «Прометей», «Чужий», «Чорна діра» і «Крізь горизонт» – фільмів, схожим на «Пандорум» (2009). У фільмі Крістіана Альварта дійсно присутні елементи перерахованих шедеврів, але загальна концепція проекту залишається самобутньою. Цьому допомагають елементи трилера, атмосферні декорації і чудова робота оператора Ведіго фон Шульцендорффа. У кожному епізоді погоні, головні герої внемлят здоровому глузду і не вступають у відкрите протистояння з переважаючими силами чудовиськ. Короткі сутички дійсно виглядають жорстокими, а в кульмінаційний момент оператор перевершує сам себе і видає чергові воістину неймовірних ракурсів.
Акторський склад
У фільмі «Пандорум» (2009) актори і ролі підбиралися один одному типажами під невсипущим контролем самого Пола Андерсона. Кастинг картини заслужив найвищих похвал критиків. Бен Фостер («Заручник») в образі незламного капрала Нолан Бауер боїться того, що відбувається не менше глядачів, Денніс Куейд («Легіон», «Кидок Кобри» в ролі Пейтона періодично впадає в психоз, Антьє Трауэ («Людина зі сталі»), що перевтілилася в Надію дуже схожа на героїню Міли Йовочив з «Обителі зла».
Відсутність пафосу і моралізаторства теж є жирним плюсом картині. Хоча персонажам особливо не до геройства, тут би з розуму не вижити. Та й сюжет незважаючи на свою лінійність часом підкидає такі повороти, що хочеться аплодувати стоячи.
Обережно, спойлер!
Більшу частину хронометражу персонажі стрічки бродять по кораблю, лякаються жахливого, мутанти творять розпуста на декількох рівнях корабля, в цілому – хочеться піти в анабіоз. Але фінальний сюжетний кульбіт точно здивує всіх. Корабель, виявляється, давно досяг поверхні планети Таніс, просто дехто не поспішає повідомити про це всіх членів екіпажу і пасажирів.
А загалом, як підкреслюють автори відгуків, фільм «Пандорум» відмінно вписується в актуальну тенденцію мейнстріму: прогрес досяг небачених чудес, так що добре вже не буде однозначно.
