Фільм «Острів» (2006 року) став своєрідною візитною карткою православного кіно. Ця стрічка припала до душі як віруючих, так і невіруючих людей. Адже судячи з численних відгуків, фільм «Острів» діями і поведінкою його головного героя, старця Анатолія, дав кожному з глядачів безцінні життєві уроки.
Православних фільмів в даний час знімається досить багато. Однак далеко не всі сюжети, що розгортаються в монастирях і храмах, цікаві навіть віруючим людям, не кажучи вже про широкої аудиторії глядачів. Однак, судячи з численних відгуків, фільм «Острів» заслуговує найпильнішої уваги. Недарма на його перегляд збиралися повні кінозали.
Режисер
Картина «Острів» була знята Павлом Лунгіним. Він входить в список найбільш відомих режисерів Росії, роботи яких добре відомі багатьом зарубіжним кінокритикам. Причому, незважаючи на те, що сюжет фільму «Острів» оповідає нам про події, які розгортаються у православному монастирі, переживання старця Анатолія, головного героя стрічки, цілком зрозумілі людям будь-якої віри.
Павло Лунгін у більшості своїх робіт дотримується постмодерністських поглядів. Однак тут режисер фільму «Острів» представив на суд глядачів стрічку, створення якої кардинальним чином розходиться з усім тим, що було зроблено до цього. У цій роботі Павло Лунгін вирішив поміркувати про те, яким чином людина може прийти до віри. Однак про православ’ї режисер фільму «Острів» говорить зовсім не як проповідник. Не бере він на себе і роль ілюстратора певних євангельських сюжетів. Лунгін представляє глядачеві свого героя, осягає мудрість не завдяки начитаності чи життєвому досвіді, а в результаті прямого небесного одкровення.
На думку режисера, його фільм «Острів» (2006 р.) оповідає про Бога і гріх, злочин і сором. Але крім цього, він є ще й спробою розповісти людям про те, що бути людиною – це боляче. І все ж, як важливо їм бути! Лунгін вважає, що його стрічка в певних аспектах є своєрідним продовженням фільму «Покаяння», знятого Тенгізом Абдуладзе, а також кінострічки «Царевбивця» Карена Шахназарова. Однак його робота є більш камерній і більшою мірою звернена не до суспільства в цілому, а до окремої людини.
Нагороди
Для створення фільму «Острів» Павло Лунгін взяв сценарій Дмитра Соболєва. Робота цього випускника вдіківськоїмайстерні привернула режисера не тільки своєю незвичністю, але і глибиною, а також духовністю. Вийшла на екрани стрічка мала великий успіх і стала учасником багатьох кінофестивалів.
Серед призів і нагород фільму «Острів» можна виділити наступні:
На телевізійних екранах фільм демонстрував канал «Росія» в 2007 р. перед православним Різдвом. Отримала кінострічка і шість премій «Ніка». Ними робота Павла Лунгіна була відзначена як кращий фільм року. Також картині присудили премію за кращу чоловічу роль, кращу чоловічу роль другого плану, кращу роботу режисера, оператора і звукорежисера.
Жанр фільму «Острів», сюжет якого уміщається в 112 хвилин екранного часу, являє собою драму.
В ролях
У своїх відгуках глядачі відзначають чудову гру акторів фільму «Острів». Головна роль у цій кінострічці дісталася Петру Мамонову. Він зіграв старця Анатолія. Цей герой у молодості – Тимофій Трибунцев. Також взяли участь у зйомках фільму «Острів» Дмитро Дюжев і Віктор Сухоруков. Ці актори зіграли монаха Іова і батька Філарета відповідно.
Роль адмірала Тихона Петровича дісталася Юрію Кузнєцову. В молодості його зіграв Олексій Зеленський. На роль дочки адмірала Насті режисер запросив Вікторію Ісакову.
У зйомках фільму взяли участь:
- Ніна Усатова – прийшла до старця вдова.
- Ольга Демидова – вона зіграла роль жінки з дитиною.
- Гриша Степунов – хлопчик Ваня.
- Сергій Бурунов – він зіграв у фільмі ад’ютанта.
Про що фільм?
Судячи з відгуків, фільм «Острів» розповідає глядача незвичайну і дивовижну історію. Кінострічка переносить нас на незаселений острів, який знаходиться на Півночі Росії. Тут, серед холодних хвиль Білого моря, стоїть маленький монастир. Протягом більше тридцяти років у ньому проживає, служачи Богові, старець отець Анатолій.
Господь наділив людину особливим даром. Отець Анатолій володіє інтуїцією. Він чудово обізнаний про те, що очікує в майбутньому тих людей, які звертаються до нього. Крім цього, молитви ченця дозволяють зцілити людину від хвороб. Саме тому до старця Анатолія приїжджають за порятунком з різних куточків неосяжної країни. Чернець допомагає кожній людині. Однак робить він це не зовсім звичайним способом. Щоб не загордитися, монах не говорить про те, що він і є той старець, до якого все і направляються. Він прикидається його келейником. Вислухавши прохання, він ніколи не говорить людині все безпосередньо, а йде ніби для того, щоб порадитися зі старцем.
У фільмі «Острів» глядач може бачити ті чудеса, які виходять від отця Анатолія. Наприклад, він відмовляє дівчину, яка прийшла до ченця взяти благословення на аборт, вказавши на те, що це стане гріхом дітовбивства. Страждає від горя вдові він дав надію, розповівши про те, що її чоловік зовсім не загинув на війні. Він потрапив у полон і знаходиться у Франції. Він молиться за здоров’я хлопчика Іванка, який прийшов до нього на милицях. І трапляється диво. Хлопчик починає ходити самостійно. Бесноватую дівчину, дочку адмірала, йому вдалося позбавити від важкого духовного недуги.
У фільмі «Острів» докладно розкриваються характери проживають у цій обителі двох ченців. Одним з них є отець Іов. Цей монах дуже сильно заздрить Анатолію і його здатності допомагати людям. Отець Іов старається з усіх сил. Однак Господь його молитву не приймає.
Отець Анатолій досить акуратно викриває Іова в заздрощів і злості. Він не говорить це йому в очі. Анатолій лише питає Іова, за що Каїн вчинив гріх і вбив Авеля.
Ще один герой фільму «Острів» – отець Філарет. Цей настоятель обителі є дуже лагідним і дуже світлим ченцем. Його серце переповнює вдячність і любов. Тим не менш, є у цього монаха один гріх. У нього існує прихильність до двох речей. Першою з них є зручні шкіряні чоботи, а другий – м’яку ковдру, яке було куплено під час поїздки в Грецію.
Одного разу в монастирі сталася пожежа. Вогонь частково знищив келії настоятеля. Саме тому йому довелося на якийсь час переселитися до старця Анатолія. Той вирішив позбавити батька Філарета від двох мучать його «бісів». Анатолій кидає чоботи в топку, а ковдра – в морську безодню. Після такої витівки батько Філарет щиро дякує старця за те, що він полегшив його душу.
Передісторія
Гріх лежить і на душі старця Анатолія. У ті моменти, коли його ніхто не бачить, він, плачучи, просить покаяння у Бога. У чому ж полягає його гріх?
Про це глядач дізнається в самому початку фільму «Острів». Сюжет починається з історії про те, як у 1942 р. під час Великої Вітчизняної війни, німецький корабель, що знаходиться в північних водах СРСР, захопив радянську баржу, яка перевозила вугілля. Її команда складалася з двох осіб. Це кочегар і шкіпер Тихон. Обидва вони спробували сховатися від німців, зарившись у вугілля. Першими вороги виявили кочегара. Фашисти вимагали видати свого капітана. Після побиття кочегар вказав на те місце, де ховався Тихон. Полонених поставили біля борту для того, щоб розстріляти. Кочегар при цьому почав ридати і просити німців зберегти йому життя. Тихон ж намагався триматися спокійно і навіть почав закурювати. Тоді німецький офіцер запропонував кочегару взамін на своє життя застрелити товариша, давши йому пістолет, у якому перебував один патрон. У кочегара почалася істерика. Тим не менш, він вистрілив у Тихона, після чого той впав за борт. Німці не стали вбивати кочегара. Але вони залишили його на судні, яке перед цим замінували. Незабаром баржа вибухнула. Через деякий час ченці підібрали на березі практично бездиханне тіло кочегара.
Після цього сюжет переносить нас у 1976 р. Ми бачимо вже постарілого кочегара, який прийняв чернецтво і став носити ім’я Анатолій. Основним послухом для нього є робота грубником. У монастирі він живе в котельні. Тут же і спить прямо на вугіллі.
Несподівана зустріч
Несучи в душі тягар гріха, чернець прожив з ним більше тридцяти років. І незважаючи на своє каяття і смирення, вчинений під час війни злочин не дає спокою старця. Він часто вирушає в човні на відокремлений острів, де молиться і кається перед Богом в скоєному гріху.
Одного разу в монастир приїхав видатний адмірал. Він привіз до відомого старця свою душевнобольную донька (її чудово зіграла у фільмі «Острів» Вікторія Ісакова). Отець Анатолій відвозить дівчину на острів. Тут, молячись, він виганяє з неї біса. У батька дівчини Анатолій впізнав того самого Тихона, в якого стріляв в 1942 р. З розмови стало зрозуміло, що кочегар тільки поранив свого капітана в руку, що і дозволило тому врятуватися. При цьому Тихон пояснив, що вже давно пробачив свого товариша.
Після цього Анатолій вирішив, що він може померти спокійно. Старець попросив отця Іова принести простий труну. Той виконав прохання, але так і не зрозумів, для чого. Отець Анатолій жартома вилаяв Іова за розкішний «буфет». Той, намагаючись загладити свою провину почав терти труну вугіллям. Тим часом отець Анатолій ліг в нього. Перебуваючи в труні, він попросив піти Іова до іншим ченцям і повідомити їм про смерть старця. Отець Іов побіг до дзвіниці і почав бити у дзвони. Закінчується фільм кадрами, в яких труну з тілом Анатолія відвозять на човні на той острів, куди він їздив молитися.
Місце зйомок
Де буде створюватися фільм, було вирішено не відразу. Знімальній команді довелося побувати на Псковських озерах, в Кіжах, на Онезькім озері, на Ладозі і в Мурманської області. Проте режисерові не сподобався жоден з тих монастирів, які вони побачили в тих місцях. Адже шукав Лунгін невеликий, напівпокинутий скит. Сучасні ж монастирі являли собою величезні міста, обнесені високими стінами. Натура знайшлася лише під час п’ятої експедиції. Це було узбережжі Білого моря, околиці невеликого селища Робочоостровсььк в Карелії. Режисерові сподобалося тут все. Це і пейзаж, і природні декорації. Тут було море з розкиданими в його водах островами. На суходолі ж перебували напівзанедбані будиночки і вже далеко не нова навігаційна вежа. Островом у фільмі став півострів. Від материка він був відділений лише невеликим перешийком. Вежу перетворили на дзвіницю. Барак, у якого не було навіть даху, став церквою. На цю споруду довелося надбудувати купола, його зовнішні стіни трохи підлатали, а внутрішні «підпиляли» для утворення єдиного простору.
Всю декорацію монастиря режисер прив’язав до затопленої дерев’яної баржі. Швидше за все, це судно залишилося ще з тих пір, коли сюди у двадцяті роки минулого століття привозили ув’язнених.
Проведення зйомок
У своїх інтерв’ю Павло Лунгін розповів про те, що виконавець ролі батька Анатолія у фільмі «Острів» Петро Мамонов здебільшого грав себе. Ще до початку роботи в цій картині актором було отримано благословення свого духовного наставника. Для проведення консультацій разом зі знімальною групою в ці місця приїхав чернець Косьма з Донського монастиря. У перший день робіт він провів молебень.
Зйомки проходили протягом нетривалого часу, адже завершити їх було необхідно до того моменту, поки Біле море не покриється льодом. Біля Рабочеостровска знімальна група перебувала в період з початку жовтня і до перших чисел грудня 2005 р. І лише деякі сцени були відзняті під Дубной на Волзі. Знімали їх тільки вночі, щоб глядач не зрозумів, що це не море, а річка. Ще одна сцена, в якій Тихон і його дочка Настя їдуть в поїзді, – це Москва, Ризький вокзал.
Духовні уроки кінострічки
Отець Анатолій є персонажем збірним. Деякі його вчинки були запозичені з житія відомих оптинских старців. Режисер показав у своєму фільмі великого людини. Але чому ж він займається постійним самобичуванням, відчуває муки совісті і страждає?
Судячи за відгуками про фільм «Острів», глядачі в отця Анатолія зовсім не бачать слабку, безвольну особистість. Він лише до кінця усвідомлює: вистріливши в людини, скоїв великий гріх. А на це здатні не всі люди. Він ні за що не повинен був так робити. Але, вчинивши гріх, він залишився назавжди винним перед Вищими силами, якими є Бог і власна совість. Саме це і не дає отцю Анатолію спокою. Його неймовірні страждання та переживання можна порівняти з муками Раскольникова. Від повного відчаю її рятує лише віра в Бога. Саме вона і замінила для цієї людини знання і становище в суспільстві, життєвий комфорт і матеріальні блага. Він спить в кочегарці на вугіллі і харчується простий їжею. Все що є в його житті і утримує в ній – це віра. А йому спокою не дає суд Господа і власної совісті.
Судячи з відгуків глядачів, це кіно здатне змінити свідомість. Унікальність фільму полягає в його героя, здатного на спасіння і покаяння. Цей образ зазнав значної еволюції. З людини слабкого чернець перетворюється в особистість з непохитним духом, здатну зцілити і врятувати стражденних. І разом з цим отець Анатолій рятує сам себе.
Висновок
Фільм «Острів» підносить глядачеві безцінні духовні уроки. Він вказує на те, що Бог всемилостивий, що він готовий пробачити людям їх навіть найтяжчі гріхи. Людині для цього потрібно тільки щиро, всім серцем покаятися. Саме тому кожен з нас повинен прагнути до духовності і моральності, усвідомлюючи їх цінність і важливість.
