Радянський період
У повоєнний час місто почало інтенсивно розвиватися. Будувалися великі заводи, фабрики. З європейської частини Радянського Союзу сюди їхали фахівці. У місті зводиться завод ЗБВ, починається будівництво так званих «хрущовок». Це забезпечило житлом багатьох людей, але завдало шкоди самобутності міста.
Стара частина Фергани залишалася незайманою. Хоча в ній не було особливих вишукувань, але саме вона створювала особливу неповторність, якої не було в інших містах. Затишний тінистий парк, закладений у XIX столітті на березі невеликої і норовливої річки «Маргилан-сай», був улюбленим місцем відпочинку городян. Практично все корінне населення було неписьменним. По всій області відкривалися школи. Для задоволення потреби в учителях у 1930 році створено педагогічний інститут. З’явився драматичний театр, відкривалися кінотеатри, палаци культури.
У радянський час місту була визначена роль – стати промисловим центром республіки. Цьому сприяв той факт, що тут проживало в основному європейське населення. Корінні жителі – це здебільшого хлібороби. Були побудовані фабрики і заводи, найбільші в Узбекистані. Фергана стала центром шовківництва і хімічної промисловості. Був побудований аеропорт. Розвивалася інфраструктура міста. Збудовано центральний водопровід, каналізаційні системи, лікарні, дитячі садки, спортивні споруди. Відкривалися нові автобусні маршрути, по місту стали ходити тролейбуси.
