“Древо життя”: відгуки про фільм, сюжет, акторський склад, рецензії критиків

Відгуки про “Дереві життя” цікавлять всіх, хто хоче подивитися цю знамениту драму Терренса Маліка, яка вийшла на екрани в 2011 році. Стрічка увійшла в програму Каннського кінофестивалю, де завоювала Золоту пальмову гілку.

Виробництво

Відгуки про “Дереві життя” можна прочитати абсолютно протилежні. Кому-то картина сподобалася, хтось не перейнявся думками та ідеями, які її творці прагнули донести до глядача.

Цікаво, що задум цієї роботи у Маліка з’явився ще в кінці 70-х років. Тоді було оголошено, що ця робота має робочу назву Q. Потім проект все-таки закинули, але деякі його ідеї ввійшли у фільм “Древо життя” 2011 року.

Виробництво картини почалося в 2006 році. Участь у ньому тоді брали відомі актори Мел Гібсон і Колін Фаррелл, але потім процес був припинений. Відомо, що на наступний рік продюсери та режисер вели переговори з Хітом Леджером і Шоном Пенном. В результаті Пенн був затверджений на одну з головних ролей, а Леджер помер в 2008 році. Після цього на його роль стали розглядати Бреда Пітта.

Зйомки картини проходили в невеликому містечку Смитвилле на території штату Техас. Актриса Джессіка Честейн, яка зіграла головну жіночу роль, зізналася, що після чотирьох місяців роботи над цим проектом у неї залишилося повне спустошення всередині, відчуття, ніби тепер вона залишилася одна. Настільки всі учасники знімального процесу перейнялися тим, що відбувалося на майданчику.

Сюжет

Сюжет фільму “Древо життя” побудований навколо долі 11-річного хлопчика Джека (роль виконав Хантер МакКракен), який спостерігає за навколишнім світом з властивою дитині дитячою безпосередністю.

Його мати вчить хлопчика безкорисливої любові і добра, глибоко віруючий отець при цьому наполягає на первинності власних інтересів у цьому житті.

Батьки головного героя Джека – дуже різні люди. При цьому кожен з них прагне донести до дитини своє розуміння місця людини в житті.

В результаті дійсність стає похмурішим, коли дитині доводиться стикатися зі стражданнями, болем і смертю. Тепер навколишній світ йому вже не здається таким ясним і чистим, яким він здавався йому в дитинстві. З віком все яскравіше у Джека починає проявлятися едипів комплекс, тобто несвідомий сексуальний потяг до батьків протилежної статі.

В описі фільму “Древо життя” слід зазначити, що у хлопчика все сильніше починають проявлятися характерні для такого стану симптоми. Це ревнощі до матері, зростаюча ненависть до свого батька, підсвідома ворожнеча, яка в якийсь момент переходить вже на свідомий рівень.

Сенс фільму

Слід визнати, що фільм “Древо життя” Терренса Маліка, жанр якого був визначений як містерія, для багатьох вимагає пояснення.

Якщо глибоко аналізувати цю кінематографічну роботу, то її умовно можна розділити на дві частини. Це спогади і своєрідний молекулярно-клітинний тріп, який починає одночасно нагадувати “Фонтан” Даррена Аронофскі і “Вхід в порожнечу” Гаспара Ное. Саме до цих фрагментів картини у глядачів і критиків виникає найбільше запитань. З іншого боку, ґрунтуючись на них можна пояснити сенс фільму “Древо життя”.

Коли дивишся картину Терренса Маліка, завжди необхідно приділяти пильну увагу природі. У цього режисера вона завжди є джерелом величезної кількості метафор і смислів, у деяких випадках повноправним персонажем, а не звичайним фоном для розвитку подій. У цій стрічці природи вистачає – риби, медузи, жаби, птахи і навіть динозаври займають чималу частину екранного часу. Кадри з цими тваринами постійно змінюються стихіями і матеріями. Давати пояснення фільму “Древо життя” стає значно простіше, якщо пояснити, яку роль у цій парадигмі відіграє природа. Вона символізує, що все божественне має надати земній глибини.

Підводячи підсумок, можна сказати, що це сумний, красивий і ніжний фільм. Відразу про час, життя, тендітної навколишньої реальності, пам’яті, любові, яка здатна затриматися в долонях, коли все інше спливло між пальців. В аналізі цих понять і полягає сенс фільму “Древо життя”.

Нагороди та номінації

Варто визнати, що це одна з найбільш успішних робота Терренса Маліка. Відгуки про фільм “Древо життя” були переважно позитивними, стрічка отримала велику кількість престижних нагород і номінацій.

У 2012 році вона була номінована на три статуетки премії “Оскар”, але не зуміла завоювати жодної. Картина претендувала на перемогу в найпрестижнішій номінації “Кращий фільм”, але нагорода пішла комедійній мелодрамі Мішеля Хазанавічуса “Артист”. Сам Терренс Малік був включений в список кращих режисерів, але і тут його обійшов Хазанавічус. За статуетку боровся і оператор Еммануель Любецький, але “Оскар” в цій категорії вручили Роберту Річардсона за пригодницький фільм Мартіна Скорсезе “Хранитель часу”.

Дивіться також:  Олена Хаецкая: біографія, особисте життя, творчість, фото

Зате Любецький удостоївся кінопремії “Вибір критиків”, ще у чотирьох номінаціях фільм “Древо життя” 2011 року номінувався, але перемогти не зміг.

Журі американської премії “Супутник” в галузі телебачення і кінематографа нагородили Джесіку Честейн за кращу жіночу роль другого плану і самого Терренса Маліка за кращий оригінальний сценарій. За підсумками року стрічка опинилася в десятці кращих фільмів за версією Національної ради кінокритиків США.

Головна перемога Маліка була здобута на Каннському кінофестивалі. Фільм отримав найпрестижнішу нагороду – Золоту пальмову гілку. Цікаво, що стрічку розраховували включити в програму фестивалю ще 2010 року, але до того моменту Малік закінчити свою роботу не встиг, тому було вирішено відкласти прем’єру. В основному конкурсі фільм “Древо життя” обійшов мелодраматичний трилер Педро Альмодовара “Шкіра, в якій я живу”, драму Люк і Жан-П’єр Дарденн “Хлопчик з велосипедом”, драму Джулії Лі “Спляча красуня”, стрічку Лінн Ремсі “щось не так з Кевіном”, кримінальну драму Нурі Бильне Джейлан “Одного разу в Анатолії”, фантастичну драму Ларса фон Трієра “Меланхолія”.

Думка критиків

Цікаво, що позитивні відгуки про фільм “Древо життя” критики представили не відразу. Наприклад, на прем’єрі в Каннах його освистали, але це не завадило йому в підсумку отримати головну нагороду від журі.

Багато критики в рецензії на фільм “Древо життя”, які писали вже через якийсь час після прем’єри, осмисливши побачене, давали йому найвищі оцінки. Наприклад, характеризували як роман виховання, навіть проводячи певні аналогії з культовою книгою американського письменника середини XX століття Селінджера “Над прірвою в житі”. З іншого боку, відзначали, що це кіно, присвячене створенню світу і його прийдешньої загибелі.

Використані спецефекти багато критики охарактеризували як “божевільні”. Вони допомагають формувати дивовижний візуальний ряд, який збігається з закадровим голосом, а також “ментальним радіо” потоком свідомості.

Інші описували цю картину як симфонію, яка складається з кількох частин, вкладених одна в іншу за принципом матрьошки. Інші критики у своїх рецензіях підкреслювали впевненість і флегматичність режисера, який створив вичерпне твір, присвячений пристрою всій Всесвіту.

Якщо всі попередні критики описували картину з позитивного боку, то знайшлося чимало і тих, хто дав категорично негативні відгуки фільму “Древо життя” 2011 року. Люди, які оцінили режисерську роботу скептично, відзначали, що картина высокопарна і претензійний, знаходиться на межі кітчу. При цьому стрічка ніби зумисне притуплює почуття глядача і відключає його розум. Іншим дана робота нагадала гірші традиції високодуховного радянського пафосу.

Негативні відгуки про “Дереві життя” залишали навіть ті критики, які раніше захоплено приймали всі роботи Маліка. Для них нова робота цього знаменитого режисера виявилася занадто стандартної і буденного. Критики відзначали, що Малік занадто захоплено поринув у автобіографічну стихію, впиваючись найдрібнішими деталями свого дитинства, починаючи при цьому погоджувати їх з подіями планетарного масштабу, що виглядало зовсім натягнуто і штучно.

Іншим вона здалася не складною картиною дитинства, яка була відтворена очима дорослої людини, а примітивною спробою ідеалізувати дитини, який застряг в досить тривіальною і повсякденній ситуації едипового комплексу.

Враження глядачів

Глядачі виявилися більш прихильні до картини. Кількість позитивних відгуків про “Дереві життя” практично в три рази більше, ніж негативних.

Шанувальники Маліка побачили в цій роботі одкровення від режисера, який поділився з усім світом власним сприйняттям дійсності. Йому вдалося вивести жанр драматизму в сакральних і міжособистісних відносинах на максимально тонкий рівень сприйняття навколишньої дійсності. Це дозволило йому підвищити градієнт кіномистецтва, не звертаючи уваги на думку більшості.

Малік проводить глядача непростим шляхом через макрокосмос в мікросвіт через абстракцію. Кінцевою точкою творця цього твору стає сім’я, навіть внутрішній світ однієї окремої людини. З народженням планети режисер уподібнює поява на світ кожної людини. Життя народжується через біль Землі і кожної конкретної матері. У картині Маліка у кожного з нас є можливість спостерігати за шляхом матері, краси і вищих почуттів, а шлях батька – це шлях страху, який народжує сліпуче бачення і егоїзм.

Дивіться також:  Беззмінний басист Yes - Кріс Сквайр

Окремі глядачі, яким стрічка сподобалася, побачили в ній заклик Маліка ні за що не втрачати віру в Бога, навіть потрапляючи в складні життєві обставини. Все одно залишатися самим собою, прагнути зрозуміти і дізнатися причину свого горя. Для звичайної людини може виявитися дивним, але смерть і хвороба – це не завжди покарання за гріхи. Головне, завжди вірити в правильність того, що робить Бог, змиряться з його промислом. В роботі Маліка дійсно досить багато відсилань до біблійних мотивів і сюжетів, вистачає прямих цитат, наприклад, з книги Іова. Одним це здалося занадто претензійною, інші, навпаки, побачили в цьому своєрідні підказки, які допомагають зрозуміти і розшифрувати сенс цієї непростої стрічки, наділеною багатьма смислами і підтекстами.

Негатив

Основні претензії, які були висунуті до картини, полягають у її пафос і претензійності. З цими недоліками погоджуються навіть ті, кому картина сподобалася.

До того ж багато кинули дивитися фільм ще в самому початку, коли з’явилася занадто довга і затягнута сцена народження Землі, що здалася багатьом надто нудною.

Багатьом все, про що говорив режисер, здалося занадто очевидним – це прості життєві істини, знайомі кожному навколо, в результаті вони не залишили жодного відбитка в пам’яті. Показані перші в житті кожної дитини радості і прикрості деяких настільки вразили, що їх порахували надзвичайно банальними.

Для частини глядачів єдиним достоїнством стрічки Маліка виявилася дійсно дивно красива картинка, яка не може нікого залишити байдужим. Але за цією зовнішньою картинкою вони ніякого глибокого сенсу так і не побачили. При цьому частина глядачів наполягала, що головний недолік стрічки полягає в режисерському погляді. Маліка звинувачували в тому, що у нього не існує єдиного погляду на світ, він занадто нравоучителен і безапеляційний. В результаті у деяких фільм залишив виключно огидні відчуття.

Режисер

Творець цієї картини – американський режисер Терренс Малік. Він народився у місті Оттава штату Іллінойс в 1943 році, зараз йому 75 років. В його кар’єрі було три номінації на премію “Оскар”, але жодної нагороди йому так і не вдалося завоювати.

Відомо, що в 1969 році, викладаючи філософію в Массачусетському технологічному інституті, Малик став студентом Американського інституту кіномистецтва. Саме там він зняв свій перший короткометражний фільм “Лэнтон Міллс”. Тоді ж він почав пробувати себе в якості сценариста. За його сценаріями вийшло кілька картин, причому він не завжди був вказаний в титрах.

Його повноцінним режисерським дебютом став драматичний роуд-муві “Пустки”, головні ролі в якому виконали Сіссі Спейсек і Мартін Шин. Це історія, заснована на біографії відомого американського грабіжника і злочинця, який отримав прізвисько “Шалений вбивця”, Чарльза Старквезера. Разом зі своєю подругою Керіл Фьюгейт вони вбили 11 осіб на території Вайомінгу і Небраски. У поданні Маліка це стала класичним роуд-муві про двох коханців, які вирішують протиставити себе суспільству. При цьому режисер не розглядав персонажів як романтичних героїв. Вони ведуть себе так, як повинні себе вести справжні герої в їх поданні. Таким способом режисер розкриває безглуздість їх існування і внутрішнє убозтво.

Друга його картина “Дні жнив” розповідає про життя американського фермера в роки Першої Світової війни. Після цього режисер розпочав роботу над масштабним проектом про воєнні дії на Близькому Сході, який так і не був реалізований. Більш того, він поїхав у Париж, практично 20 років вів життя повного затворника.

Тільки в кінці 80-х років йому надійшла пропозиція екранізувати військову драму Джонса “Тонка червона лінія”. Однойменна стрічка вийшла в 1998 році. У ній розповідається вигадана історія про битвах американської армії в Другій Світовій війні у битві за Гуадалканал. Головними героями стрічка стає підполковник Толл, який прагне здобути перемогу будь-якою ціною, заради підвищення і слави, і рядовий Белл, дружина якого йде до іншого, поки він воює на фронті. Картина була дуже успішна в світовому прокаті. Отримала сім номінація на “Оскар”, поступившись у всіх. Сам Малік претендував на премію за кращу режисуру і адаптований сценарій, але поступився Стівену Спілбергу з військовою драмою “Врятувати рядового Райана” і Біллу Кондону з біографічною драмою “Боги і монстри”.

У 2005 році вийшла наступна стрічка Маліка “Новий Світ”, в якій розповідає історія Покахонтас і Джона Сміта, яка лягла в основу святкування американцями Дня подяки.

Дивіться також:  Рей Бредбері "Механізми радості"

Після успіху стрічки “Древо життя” режисер випустив ще чотири фільми. Ними стали:

  • мелодрама “чуда”, прем’єра якої відбулася на Венеціанському кінофестивалі,
  • драма “Лицар кубків”,
  • драма і документальний фільм “Подорож часу”,
  • музична мелодрама “Пісня за піснею” про двох пересічних любовних трикутниках.

Бред Пітт

Актори фільму “Древо життя” багато зробили, щоб забезпечити йому такий успіх. Благо, на головні ролі були запрошені справжні голлівудські зірки.

Образ містера о’браєна на екрані відтворює популярний американський актор, лауреат премії “Оскар” Бред Пітт.

Зараз йому вже 55 років, його акторський дебют відбувся у 1987 році в драматичному бойовику Роджера Дональдсона “Немає виходу”, в якому він з’являється в образі офіцера на вечірці. Спочатку йому діставалися епізодичні і другорядні персонажі. Справжній прорив стався у 1994 році, коли він зіграв Луї де Пон дю Лаку в драматичному фентезі Ніла Джордана “Інтерв’ю з вампіром”, а потім у драмі Эдвадра Цвіка “Легенди осені”, за роботу в якій вперше у своїй кар’єрі був номінований на премію “Золотий глобус”. Потім була головна роль у детективному трилері Девіда Фінчера “Сім”. Після неї про Пітта вже офіційно заговорили як про справжню голлівудській зірці.

У 1999 році він виконав одну зі своїх найвідоміших ролей в кіно, з’явившись в образі Тайлера Дердена в екранізації роману Чака Паланіка “Бійцівський клуб”.

Цікаво, що Бред Пітт п’ять разів був номінований на премію “Оскар”, а завоювати статуетку зумів лише один раз. Причому не як актор, а й як один з продюсерів історичної драми Стіва Маккуїна “12 років рабства”, яка стала кращою в 2014 році.

З його останніх робіт після “Древа життя” можна відзначити романтичний трилер Роберта Земекіса “Союзники”, драму Девіда Мішо “Машина війни”, комедійний фантастичний бойовик Девіда Литча “Дэдпул-2”.

Шон Пенн

Сина містера о’браєна грає голлівудський актор Шон Пенн. Цей актор у фільмі “Древо життя” 2011 року став, безумовно, одним з його прикрас. Пенн – справжня зірка, він вважається одним з найбільш титулованих акторів сучасності у світі.

58-річний американець дебютував на великому екрані в 1981 році в драмі Харольда Беккера “Відбій”, створивши образ кадета Алекса Дуайера. На його рахунку дві премії “Оскар”. Він їх отримав за головні ролі в драматичному романі Клінта Іствуда “Таємнича річка”, де зіграв поліцейського Шона Девіна, який розслідує вбивство 19-річної дівчини. Другу статуетку він отримав за роль заголовного героя драми Гаса Ван Сента “Харві Мілк”, відомого американського борця за права геїв, став першим політиком в США, який публічно заявив про свою гомосексуальну орієнтацію.

Після драми “Древо життя” актор Шон Пенн рідко з’являвся на екрані. Він зіграв всього в декількох фільмах. Це трагікомічне роуд-муві Паоло Соррентіно “Де б ти не був”, кримінальний трилер Рубена Флейшера “Мисливці на гангстерів”, пригодницька трагікомедія Бена Стіллера “Неймовірна життя Уолтера Мітті”, трилер П’єра Мореля “Ганмен”, науково-фантастичний драматичний серіал Бо Уіллімона “Перші”.

На Берлінському кінофестивалі в 1996 році Пенн завоював приз за кращу чоловічу роль в кримінальної драмі Тіма Роббінса “Мрець іде”, в 1997 році здобув перемогу на Каннському кінофестивалі, виконавши головну роль у комедійній мелодрамі Ніка Кассаветіса “Вона прекрасна”. Найбільш прихильним до нього виявилося журі Венеціанського кінофестивалю. Кращим актором на цьому форумі його визнавали двічі. Таких високих оцінок були удостоєні його роботи в драмі Ентоні Дрэйзена “Переполох” та фільмі Алехандро Гонсалеса Іньярріту “21 грам”.

Фільм про Чарльза Дарвіна

При пошуку інформації про цьому фільмі Терренса Маліка можна наткнутися на стрічку зі схожою назвою. Це документальний фільм про біології “Дарвін і Древо життя”. Він був знятий за сценарієм Девіда Аттенборо для британського телебачення.

Сам Аттенборо виконав у цій стрічці головну роль. Даний проект був реалізований до 200-річчя з дня народження Дарвіна, а також 150-річчя з моменту публікації його найвідомішого праці під назвою “Походження видів”.

Аттенборо разом з глядачами відправляється в захоплюючу подорож, в якому детально описується життя знаменитого англійського вченого, у ході сюжету у глядача з’являється розуміння того, як він прийшов до усвідомлення теорії еволюції.