Дитина істерить: причини, опис поведінки та методи вирішення проблеми

Дитячі істерики здатні вивести з рівноваги навіть самого терплячого батьків. В момент крайнього нервового збудження дитина перестає адекватно реагувати на те, що відбувається навколо нього. Він плаче, голосно кричить, катається по підлозі, розмахує руками і ногами, кусає оточуючих і навіть б’ється головою об стіну. У цей момент марно звертатися до дитини з проханнями про припинення істерики. Від цього він буде кричати ще сильніше, розуміючи, що своєю поведінкою рано чи пізно зможе домогтися бажаного. Про те, чому так відбувається і що робити, якщо дитина істерить, докладно в статті. Обов’язково поділимося думкою авторитетного педіатра доктора Комаровського і розповімо про те, що думають про цю проблему психологи.

Чому дитина істерить?

У міру дорослішання у малюка з’являються певні бажання, які далеко не завжди збігаються з тим, чого хочуть для нього старші члени родини. Якщо дитина і далі наполягає на своєму, а батьки продовжують забороняти, виникає перша передумова для істерики. На цьому етапі малюк відчуває лють, гнів, відчай. В результаті його нервова система не витримує, дає збій, вимагає перезавантаження – і ось вже через хвилину дитина істерить. З допомогою нестямної крику і сліз він дає вихід емоціям, почуттям його.

Будь-яка істерика має передумови, що провокують таку поведінку дитини. Можна виділити наступні основні причини того, чому діти істеричать:

нездатність висловити своє невдоволення словами;
залучення до себе уваги;
конфлікти в сім’ї;
зміни у звичному укладі життя;
прагнення до отримання бажаного предмета;
перевтома, почуття голоду;
недосипання;
погане самопочуття, ослабленість організму під час або після перенесеної хвороби;
бажання маніпулювати дорослими і надходити як вони;
надмірна строгість і гіперопіка батьків;
помилки у вихованні;
нечітка система заохочень і покарань малюка;
відрив дитини від цікавого заняття;
неврівноваженість нервової системи дитини.

З поданого вище переліку видно, наскільки багато у малюка передумов для істерики. А адже нервова система дитини є ще надто слабкою, щоб правильно відреагувати на всі події, які відбуваються з дитиною протягом дня. Істерики зустрічаються у 80% дітей у віці до 6 років, причому у половини з них напади носять регулярний характер. Найчастіше за міру дорослішання дитини вони проходять самі, так само несподівано, як і з’явилися. Але в будь-якому разі цю проблему не можна повністю ігнорувати.

Чи можна запобігти істерику?

Багато батьків з власного досвіду знають, що припинити почався напад не менш складно, ніж зупинити рухомий на повному ходу поїзд. Але все-таки, якщо дитина тільки збирається влаштувати істерику, її ще можна спробувати запобігти, використовуючи такі способи:

Дотримуватися такого розпорядку і режиму дня, при якому дитина відчуває себе максимально спокійно і комфортно. По можливості давати малюкові висипатися вранці, не годувати насильно, забезпечити помірні фізичні навантаження і щоденні прогулянки на свіжому повітрі.

Давати дитині можливість говорити «ні», якщо це не тягне за собою небезпечні наслідки і не ущемляє інтереси інших людей. Це дозволить йому навчитися нести відповідальність за свої вчинки.

Надати дитині можливість безпечно висловлювати свою злість. Він може побити руками надувний м’яч, покричати, пострибати на місці. Це дозволить зняти емоційну напругу і запобігти напад істерики.

Не лаяти дитину за те, що він кричить, бігає чи стрибає. Не намагатися посадити його на місце і змусити заспокоїться. Дитина вчить самостійно справлятися зі своїми емоціями, що під силу далеко не всім дорослим.

Обіграти ситуацію. У рольових іграх дитина може розкрити причину своєї істерики, а мама отримає можливість краще зрозуміти його і допомогти впоратися з нервовим збудженням.

Способи припинити істерику

Діти, які падають на підлогу прямо в супермаркеті, нестямно кричать і б’ють руками, викликають у перехожих неоднозначну реакцію. Одним хоче підняти їх і отшлепать, інші ж тільки і голосять про те, як дитина погано вихований. Мама ж у цей момент готова провалитися крізь землю. Насправді ж соромитися зовсім не потрібно. Ця цілком поширена ситуація та проблема, про яку сьогодні прийнято говорити з дитячими психологами, психіатрами і неврологами.

Між тим, коли дитина істерить, мама може зробити наступне:

Не тиснути на малюка і не лаяти його. Дослідження показали, що істерики не можна зупинити. Краще просто помовчати в цій ситуації і почекати, поки дитина заспокоїться самостійно.

Зробити простір навколо дитини безпечним. Мама повинна прибрати колючі, ріжучі і важкі предмети подалі від малюка або і зовсім перенести його в інше місце. Під час істерики дитина не контролює свої дії, тому легко може собі нашкодити.

Обмежити коло сторонніх осіб, які оточують дитину в момент істерики. В першу чергу слід попросити піти тих людей, які залякують малюка, наприклад, приходом міліціонера, який може відібрати дитину у мами.

Пожаліти дитину, коли напад істерії припиниться. Ось тільки заохочувати таку поведінку покупкою шоколадки або морозива точно не варто.

Через деякий час обговорити ситуацію з малюком. Мама повинна сама пояснити дитині, чому в нього сталася істерика, наприклад, з-за того, що йому не купили машинку та інше. Малюк може навіть не усвідомлювати, з якої причини він у цей момент почав кричати, плакати і вимагати.

Мамі, у якої дитина істерить з будь-якого приводу, слід виробити певну модель поведінки і дотримуватися її до тих пір, поки малюк не припинить такі напади. Психологами розроблена ціла система обмежень, як не потрібно діяти, коли дитина сильно плаче.

Як поводитися і що робити, якщо дитина істерить?

Цілком природно відчувати образу на дитину, який влаштував істерику прямо в людному місці. Але це ще не привід зривати свою злість на малюка, якому і без того нелегко. Але як же реагувати на істерику? Експерти радять:

Оптимальний варіант поведінки мами в ситуації, коли дитина не слухається і істерить, полягає в тому, щоб мовчки перечекати, перетерпіти напад.

Якщо не вдається впоратися зі своїми емоціями, краще відійти в сторону, відсторонитися, щоб заспокоїтися і не зірватися на малюка, коли йому і без того погано.

Спробувати відсторонитися від істерики. Краще подумати в цю мить про щось інше. Не потрібно приймати істерики занадто близько до серця. Дитина може почати плакати ще сильніше, якщо побачить паніку, злість або занепокоєння на обличчі мами.

Не намагатися припинити істерику криками, суперечками, покаранням. Для початку дитина повинен заспокоїтися.

Терпіння і впевненість у правильності свого вчинку. Якщо початок істерики пов’язано з тим, що мама чогось не купила дитині, то у своєму рішенні вона повинна йти до кінця. Важливо припинити спроби маніпулювати батьками в ранньому дитинстві.

Істерики ночами

Плач ночами – частий гість у сім’ях, де живе дитина віком від 1 до 5 років. Фахівці вважають, що такі істерики не потребують лікування. Приблизно до 7 років вони проходять безслідно. А от батьки малюків повинні знати, що зазвичай дитина істерить вночі від 1 до 3 разів по 5-30 хвилин.

Існує кілька причин такої поведінки:

підвищена стомлюваність малюка, підтверджена відповідним діагнозом;
зайва емоційність і чутливість дитини;
стрес:
велика кількість вражень, отриманих напередодні вдень.

Якщо дитина відвідав за одні вихідні і цирк і зоопарк, планетарій, то він з високою ймовірністю буде істерити вночі. Пояснюється це тим, що в цей період його нервова система перебуває в стані сильного збудження.

Як впоратися з нічної істерикою:

Не залишати дитину в цей момент одного. Важливо підійти до нього відразу ж, як тільки він заплаче.

Обійняти малюка і побути з ним поруч до того часу, поки істерика не припиниться.

Ласкаво погладити дитину по голові, покачати на руках, дати заспокоїтися. Після цього малюка слід повернути в своє ліжко.

Не потрібно переводити нічні істерики в розряд приємних розваг. В іншому випадку малюк стане спеціально прокидатися для того, щоб провести залишок ночі в батьківській ліжка або просто поспілкуватися з мамою. Ну, а щоб звести нічні істерики до нуля, необхідно дотримуватися розпорядок дня, виключити перегляд телевізора напередодні ввечері, проводити з дитиною досить часу вдень.

Чим пояснити істерики в 1 рік?

Однорічна дитина відчуває себе вже досить дорослим, щоб диктувати батькам свої умови. Його переповнюють емоції, хочеться мати все і відразу, дістати до небачених висот і отримати те, що до недавнього часу було під забороною. От тільки та частина мозку, яка відповідає за самоконтроль в 1 рік ще недостатньо розвинена. Тому будь-яка заборона мами на те чи інше його дія сприймається зі сльозами на очах. Ось і перша причина, чому дитина в рік істерить.

Можуть бути й інші приводи для такої поведінки:

убогий словниковий запас, що не дозволяє дитині висловити свої бажання і потреби вербально;
надлишок інформації, отриманої в результаті походу в гості, подорожі тощо;
бажання відокремитися від своєї мами;
потреба в тактильних відчуттях, які малюк недоотримує від самого близької для нього людини.

Як реагувати на те, що дитина в рік постійно істерить:

Відвести з місця подразнення. Мова йде про ситуації, коли істерика наздогнала дитину в громадському місці, супермаркеті, кафе та інше.

Не реагувати на малюка деякий час, залишивши його наодинці з самим собою.

Якщо дитина ще здатний сприймати інформацію, що виходить від мами, можна спробувати переключити його увагу на що-небудь інше, відвернути.

Під час істерики не можна фізично карати дитину, наказувати йому замовкнути, соромити за сльози. Мама повинна спробувати зрозуміти малюка, допомогти йому впоратися з негативними емоціями і прийняти його таким, яким він є.

Причини поганої поведінки в 2-3 роки

Дворічний малюк вже досить добре засвоїв зміст слів «ні», «не хочу» і «не буду». У цьому віці він починає у всьому висловлювати свій протест, заперечувати будь-які дії. Своєю поведінкою малюк іноді вводить батьків у ступор: ще вчора він був таким слухняним чадом, а сьогодні відмовляється від усього, що пропонує йому мама. Коли дитина 2 років істерить, не слід йти у нього на поводу і задовольняти його забаганки. Але і фізичні покарання в цій ситуації теж недоречні. Дитині потрібно дати час, щоб заспокоїтися без вмовлянь, погроз і лайок. Але і залишати його одного в кімнаті не варто. У цьому віці дитина дуже сильно прив’язаний до мами і її відхід може ще більше травмувати його слабку нервову систему. Оптимальний варіант полягає в тому, щоб не втручатися в істерику, але перебувати в полі зору малюка.

Ситуація, коли дворічна дитина істерить перед сном, теж не рідкість. У цьому віці діти вже відмовляються від денного сну, але їхня нервова система не витримує такого навантаження. Важливо не забувати дотримуватися розпорядок дня і забезпечити повноцінний відпочинок протягом дня.

Трирічний вік вважається кризовим у багатьох відношеннях. Дитина вчиться відстоювати свою думку перед дорослими. В цей період він дуже впертий і категоричний. Якщо мама просить його зняти з себе верхній одяг, він робить все навпаки. При подальшому прояві наполегливості у дитини починається істерика. Впоратися з нею допоможуть способи, описані вище в статті.

Доктор Комаровський про істериках

Відомий педіатр, до думки якого прислухаються багато сучасних мами, досить спокійно ставиться до дитячих істерик. Він вважає, що для них дитині потрібен глядач. Він ніколи не стане влаштовувати істерику перед пральною машиною або телевізором. Для «подання» дитина вибирає самого чутливого члена своєї сім’ї. Якщо мама спокійно реагує на істерики, плакати перед нею буде нецікаво. На цю роль більше підійде бабуся, яка буде намагатися всіляко догодити улюбленому онукові. Ось і виходить, що дитина істерить, а дорослий виконує його бажання.

На відміну від більшості дитячих психологів, які вважають, що під час плачу малюк не контролює поведінку, доктор Комаровський вважає, що він цілком усвідомлює всю обстановку. Педіатр рекомендує батькам не реагувати на те, що відбувається навколо, як би голосно дитина ні тупотів ногами. Але при цьому вкрай важливо, щоб такий тактики поведінки дотримувались всі члени сім’ї.

Щоб уникнути ситуації, коли дитина істерить перед сном, доктор рекомендує побільше гуляти з малюком на свіжому повітрі, забезпечити відповідні віком фізичні навантаження, які допоможуть йому втомлюватися протягом дня, а відповідно і швидше засипати.

Важливі рекомендації для батьків

Мамам і татам доктор Комаровський дає наступні поради:

Навчити дитину виражати свої емоції словами. Як і будь-яка інша людина малюкові не чужі такі почуття, як злість, гнів, роздратування. Але щоб отримати щось зовсім необов’язково плакати. Найчастіше досить про це добре попросити.

Доктор Комаровський вважає, що якщо дитина істерить, його потрібно якомога менше опікати і швидше віддати в дитячий сад. Там не буде глядачів у вигляді мами і тата, що піде на користь малюку.

Істерики можна передбачити і попередити. Потрібно тільки уважно поспостерігати за малюком і з’ясувати, коли вони з’являються. Важливо постаратися обходити такі конфліктні ситуації стороною.

Іноді під час сильного плачу діти затримують дихання. Щоб змусити дитину зробити вдих, потрібно дути йому в обличчя. Так каже доктор Комаровський.

У ситуації, коли діти істеричать, потрібно йти до кінця. Якщо дитина навчиться маніпулювати батьками, впоратися з ним в підлітковому віці буде набагато складніше. Дитина виросте істеричним і егоїстичною людиною.

Думка психологів: істерики – це добре

«Подання» зі сльозами посеред вулиці – це соромно і неприємно. Принаймні, так вважає більшість мам в нашій країні. До того ж, коли дитина постійно істерить, від цього страждає не тільки нервова система, а й психіка членів сім’ї. Правда, останні дослідження вчених доводять зворотне. Виявляється, істерик зовсім не потрібно уникати, оскільки вони є важливою частиною емоційного здоров’я малюка. І ось чому:

Під час плачу тіло звільняється від гормону стресу – кортизолу. У результаті, якщо в момент істерики поряд з малюком знаходиться готова надати підтримку мама, його емоційний стан поліпшується. Ось чому після істерики для дитини так важливі обійми мами.

Малюк буде краще спати. Якщо не виплеснути емоції назовні протягом дня, сон буде неміцним, поверхневим. Коли дитина стримує емоції, вони продовжують бушувати всередині.

Істерика у відповідь на слово «ні», сказане мамою, дозволяє дитині зрозуміти межі дозволеного. І в цьому дійсно немає нічого поганого.

Істерики зближують дітей з батьками, але тільки в тому випадку, якщо вони дотримуються правил поведінки під час нападу.

Коли дитина стане старшою, він буде плакати набагато менше своїх однолітків. З віком він навчиться регулювати свої емоції, його психічний стан не стане стабільним, а нервова система міцніше.

Важливо не забувати про те, що з дитиною потрібно проговорювати кожну ситуацію, вчитися шукати компроміси і допомагати один одному.