Діяльність у обществознании – це що і її особливості

Чому людина завжди, якщо тільки не спить, перебуває в русі, чим зайнятий? І що буде, якщо він впаде в стан спокою і робити нічого не буде? Та він просто помре від голоду, спраги, холоду, нудьги. Життя — це постійна діяльність, визначення в обществознании звучить як низка необхідних дій заради самого життя.

Сутність людської активності

Те, що суспільству потрібні енергійні, заповзятливі, діловиті громадяни — аксіома. Інакше воно перетвориться в стояче болото або в той горезвісний лежачий камінь, під який і вода не тече. Саме активність людей на всіх рівнях суспільного буття гарантує всебічний розвиток як всієї держави, так і його окремих індивідів.

У слова «активність» багато синонімів і одне з них – «діяльність». Вони взаимопоясняют один одного і доповнюють. Що служить причиною активної людської діяльності:

Здатність усвідомлювати недоліки і достоїнства світу, які можна використовувати в своїх цілях.

Потреба в пристосуванні навколишнього середовища до своїх потреб і, навпаки, в приспосабливании до її умов, які не піддаються змінам. Наприклад, неможливо виключити зиму з природного сезонного циклу і замінити її вічною весною.

Цікавість, потреба в пізнанні причинно-наслідкових зв’язків, що існують у природі, і використання їх у власних цілях.

Таким чином, людська діяльність в обществознании — це осмислена практична і пізнавальна активність індивіда, спрямована на освоєння та зміни середовища проживання з метою задоволення його власних потреб і потреб.

Схема дії

Осмислена діяльність в обществознании — це послідовне виконання конкретних операцій, які гарантують отримання задуманого результату.

У першу чергу варто визначити, хто буде суб’єктом, тобто, виконавцем задуманого дії в залежності від його масштабу і змісту:

один чоловік, який володіє необхідними знаннями та навичками;
група людей (члени виборчої, адміністратора, перевіряючої комісії);
суспільство.

Далі треба вирішити, на який об’єкт спрямовується діяльність суб’єкта. Це може бути предмет (наприклад, з чого спорудити пам’ятник або побудувати будинок), одна людина, колектив, сім’я або навіть невидимий для ока, процес нематеріальний (естетичне сприйняття молоддю предметів мистецтва). Об’єктом аналітичної діяльності можуть бути власні риси характеру, погляди, смаки людини. В такому разі він виступає і як її об’єкт, і як суб’єкт.

Мотиви і мета суб’єкта діяльності повинні бути їм гранично обдуманими і зрозумілими. В іншому випадку вона стає хаотичною, витратним за часом і коштами і може виявитися безрезультатною.

Методи і способи, засоби просування до цілі повинні бути обґрунтованими, реальними і доступними.

Процес здійснення діяльності у обществознании — це планомірне, поетапне просування до задуманого результату з раціональним вирішенням виникаючих нових задач і проблем.

Результат праці — матеріальний або нематеріальний. Він піддається аналізу, сравниванию з задуманим і в разі необхідності коригується, допрацьовується.

Етична сторона діяльності

Не всяке справа — благо для самої людини і суспільства. З цієї точки зору види діяльності суспільствознавство ділить на творчу, корисну, і деструктивну, руйнівну.

Численні приклади суспільно схвалюваних дій окремих осіб і груп ентузіастів. Вони спрямовані на поліпшення умов життя, матеріального стану самотніх, літніх, малозабезпечених громадян: волонтерство, шефство, опіка, збір коштів. Нерідкі різні акції з наведення порядку в місті або селищі — суботники, недільники, місячники.

Деструктивна, шкідлива і небезпечна діяльність в обществознании — це суперечить законодавству, нормам соціального співіснування: грабежі та крадіжки, навмисні вбивства з різних мотивів, шпигунство, дезертирство, залишення в небезпеці людини, наклеп та ін

Ситуації, коли людина відчуває спокуса переступити моральні правила і норми, виникають часто. Яке рішення він прийме, залежить від його характеру, моральної стійкості, виховання.

Види діяльності

Численні види дій людина освоює поступово, від самих простих до самих складних, по мірі формування його свідомості та потреб:

Спілкування. З перших днів життя дитина отримує безліч сигналів з навколишнього середовища і за допомогою дорослих вчиться реагувати і свідомо взаємодіяти з нею. Тобто спілкуватися. Форми і навички цієї діяльності ускладнюються в міру появи її власних цілей та набуття комунікативного досвіду.

Гра. Спочатку вона служить засобом розваги, примітивна за змістом. Але поступово саме в грі дитина копіює, моделює та розв’язує різні життєві ситуації, тобто опосередковано навчається мистецтву соціальної взаємодії.

Вчення. Організовується дорослими як спосіб формування у дітей необхідних у житті знань, умінь і навичок. Без нього неможливо розвиток психіки. У свідомому віці людина може з різних мотивів займатися самоосвітою в обраній галузі знання.

Праця. Це діяльність людини, групи людей для досягнення бажаного результату. Його мета — досягнення власного або суспільного добробуту.

Творчість. Це діяльність людей, у яких є велика потреба реалізувати нові і незвичайні ідеї і образи в матеріальних предметах (картини, скульптура, споруди, кіно, вистави). Її основа – розвинена уява і фантазія.

Протягом життя людина в більшій або меншій мірі оволодіває різними видами діяльності. Це залежить як від природних задатків, виховання, так і від індивідуальних цілей і потреб.

Форми діяльності

Праця буває фізичною та розумовою. Ці форми діяльності обществознании характеризуються так:

Фізична праця вимагає великих енергетичних витрат, оскільки людина відчуває значні м’язові навантаження. Всі системи організму — дихальна, серцева, нервова інтенсивно активізуються.
Розумовий або інтелектуальна праця забезпечується напругою мозкової діяльності, мислення: надходить інформація аналізується в мозку, що вимагає концентрації уваги, запам’ятовування. Потім створюється новий план дій з обмірковуванням місця, часу, способів, засобів його реалізації.

Ці форми діяльності, що визначаються обществознании — це не суворо ізольовані один від одного форми. Фізична праця працівника (будівельника, вантажника, рятувальника) не виключає, а стимулює його розумову роботу. Свідоме ставлення до неї вимагає обмірковування послідовності (планування) і характеру дій, концентрації уваги, аналізу результатів, пошуку методів оптимізації і виправлення допущених помилок.

Розумова праця часто поєднується з фізичною, коли, наприклад, винахідник сам займається виготовленням деталей, складанням, випробуванням придуманого агрегату.