Микола Кириченко – відомий радянський і білоруський актор. Вітчизняному глядачеві добре знайомий по серіалу “Каменська”. У 2000-ті роки керував академічним театром імені Янки Купали. У цій статті ми розповімо про його біографії, найяскравіших роботах в кіно.
Дитинство і юність
Микола Кириченко народився в Мінську в 1946 році. Його батько був військовим, українцем за національністю. Хлопчик ріс в інтернаціональній родині, так як мати народилася у Вірменії.
У дитинстві Микола Кириченко почав відвідувати драматичний гурток, хоч батько й розраховував, що син піде по його стопах. Коли герой статті оголосив батькам про свої плани стати актором, вони були здивовані, довго не могли змиритися з тим, що він так і не стане офіцером.
Юний Коля і сам сумнівався, що вибрав правильний напрямок. Навіть пішов з другого курсу театрального училища, щоб вступити до політехнічного інституту.
Але в результаті його бажання грати на сцені було настільки велике, що він зважився на другу спробу. Так він опинився в Білоруському художньо-театральному інституті. Навчався на курсі Дмитра Орлова.
Творча кар’єра
Диплом про закінчення вузу актор Микола Кириченко отримав в 1969 році. Пару років після цього пропрацював у Брестському обласному драматичному театрі, а з 1971-го почав грати у Національному академічному театрі, носив ім’я Янкі Купали. Тут він пропрацював майже півстоліття. Більше того, з 2005 по 2009 роки керував театром, займаючи посаду директора. Серед його робіт на сцені потрібно відзначити роль Ягайло в “Князі Вітовті”, Жоржа в “Жахливих батьків”, Полонія в “Гамлеті”, Фірса у п’єсі “Вишневий сад”.
З кінця 1980-х років Микола Кириченко займався педагогічною роботою. Він викладав у державній академії мистецтв у Мінську. Мав звання професора. На базі академії керував курсами акторів кіно і драматичного театру, розкриваючи їм секрети своєї майстерності.
Роботи в кіно
Його дебют на великому екрані відбувся в 1972 році в музичній комедії Диамары Нижниковской “Факір на годину”. У ній він виконав епізодичну роль командировочного.
Протягом багатьох років він був маловідомий за кінороботам, переважно з’являючись в епізодах. Впізнаваність до актора прийшла тільки наприкінці 1990-х, коли він зіграв Іштвана Бартоша в детективному серіалі “Каменська”. Після цього фото Миколи Кириченка стало регулярно з’являтися в журналах, присвячених кіно.
У 2000-ті роки він знімався дуже багато. Це були і повнометражні картини, і телевізійні серіали. Наприклад, у 2001-му зіграв Берію у військовій драмі Михайла Пташука “У серпні 44-го…”. У 2009-му виконав роль Фрідмана в багатосерійній історичній драмі Валерія Ускова та Володимира Краснопольського “Вольф Мессінг: бачив крізь століття”.
Примітно, що Кириченко багато знімався буквально до самого останнього моменту. В останні роки його життя вийшли серіали “Білі вовки”, де він зіграв головного бухгалтера будівельної компанії Миколи Михайловича. У багатосерійної стрічки “Алхімік. Еліксир Фауста” з’являється в образі директора годинникової майстерні Захара Семеновича, у стрічці “Привіт від Катюші” грає генерала, а в “Обриві” – директора свиноферми.
По-справжньому великих ролей в кіно у нього так і не було. Він залишився майстер епізоду, який запам’ятовується глядачеві, якою б незначною і невеликий була б роль, яку йому доручали.
Родина
Особисте життя Кириченко виявилася насиченою. Всього він був одружений чотири рази. У першому шлюбі у нього народилася дочка. Коли Микола одружився в четвертий раз, то в 50 років став батьком знову. У нього народилася ще одна дівчинка, яку назвали Кірою. Вона з малих років почала з’являтися в кіно і на сцені.
У серпні 2018 року Кириченко пішов з життя. Офіційно причина смерті так і не була названа. Однак відомо, що в останні роки він серйозно хворів. Акторові було 72 роки.
