У 2002 році Денні Бойл, який прославився раніше зухвалої драмою «На голці», у творчому тандемі з Алексом Гарлендом, що написав «Пляж» і режиссировавшим «З машини», примудрилися зробити революційний прорив у жанрі зомбі-хоррор. У своєму проекті вони примудряються спустошити Лондон, після заповнити його сміттям і дикими агресивними істотами. Фільм має рейтинг IMDb: 7.60, відгуки «28 днів потому» отримали переважно позитивні.
Оригінальний підхід
Серед багатьох достоїнств жанру фільмів жахів особливо значущим є можливість для творців втілити на екрані свої найвитонченіші ідеї. Кожна людина чогось боїться, а значить, при старанні можна зачепити за живе будь-якого глядача. У цьому Денні Бойл, як стверджують критики у відгуках про «28 днів потому», досяг успіху. Він зняв самий страшний фільм про людському лютому божевіллі після культового «Психо» А. Хічкока, причому в картині практично немає людей. Режисер показує обезумивших інфікованих. Подробиці експерименту, в результаті якого почалося зараження, залишені за кадром, а ось його апокаліптичні наслідки займають центральне місце в оповіданні. Відомо лише, що британські вчені ставили експерименти над мавпами, заражаючи їх вірусом «люті». Ратують за права тварин активісти випускають заражених особин, мавпи кусають своїх рятівників, ті моментально перетворюються на кровожерних зомбі.
Починається кіно
Глядачі у відгуках про фільмі «28 днів потому» відзначають вдала назва картини. Адже саме за 28 днів було інфікована велика частина населення, так як інкубаційний період інфекції відсутня. Через 20 секунд після укусу людина втрачає дар членороздільної мови, не впізнає рідних і близьких, ганяється за ними, переслідуючи єдину мету – зжерти. Незнайомцями м’ясоїдні монстри також не гребують, хоча один у одного апетиту не викликають. Цей момент, як серйозна проблема, був представлений у вигляді претензії авторам картини окремими в’їдливими рецензентами, устоявшими перед новаторським напором Денні Бойла у відгуках про «28 днів потому».
Але більша частина глядацької аудиторії під час перегляду виявляється огорошенной агресивною манерою зйомки цифрової камери, неминуче надає «документальний» наліт розповіді, тому втратить бажання вишукувати недоліки і задавати питання. Смерть виривається з пробірки, епідемія перетворюється в пандемію, людство невпинно вимирає, і в цьому місці власне і починається кіно.
Всупереч усталеній традиції
Картину Денні Бойла «28 днів потому» у відгуках глядачі називають знаковою для жанру. Режисер вперше показав публіці «швидких» зомбі, хоча у нього вони скоріше заражені живі, ніж повсталі мерці. Але не суть. Головне, що режисер не побоявся валити багаторічні канони. Саме в його проекті кровожерливі монстри вперше спробували себе в якості спринтерів. Ця ідея остаточно закріпилась в жанр після «Світанку мерців» Зака Снайдера. В останніх зразках жанру зомбі-хоррор «ходячі» стають все стрімкіше, від фільму до фільму. А в 2002 році біжить натовп інфікованих викликала панічний жах на глядачів. Критики у відгуках про «28 днів потому» захоплювалися сумбурним, рваним монтажем оператора «Судді Дредда» Ентоні Дод Мэнтла і авторськими шедеврами Кріса Гілла під чудовий саундтрек Джона Мерфі. Дійсно, всі перераховані складові створюють атмосферу несвідомого жаху, неприборканого божевілля і всепоглинаючої паніки.
При цьому слід зауважити, що Бойл не тільки експериментував з динамікою, він віддавав належне традиціям, закладеним Джордж Ромеро. Він зробив все, щоб вивернути навиворіт звірячу сутність людини, подарувавши 100%-й ефект занурення, після став фішкою сучасного жанру зомбі-хоррор.
