В’ячеслав Росс – відомий вітчизняний режисер. Він також відомий як актор театру і кіно, сценарист, продюсер фільмів. Серед його найвідоміших робіт варто відзначити картини “Тупий жирний заєць”, “Сибір. Монамур”, “Син”. У цій статті ми розповімо про його біографії і творчої кар’єри.
Біографія
В’ячеслав Росс народився в невеликому містечку Бердск Новосибірській області в 1966 році. Його батьки були інженерами. У шкільні роки герой нашої статті займався в театральній студії, вступив в Новосибірський водний інститут.
Кинувши внз, перейшов на акторський факультет театрального училища. Ставши дипломованим фахівцем, був запрошений в драматичний театр “Червоний факел” в Новосибірську. На сцені цього закладу культури він пропрацював з 1989 по 1996 рік, зігравши головні ролі в більшості провідних вистав.
У 1994 році він дебютував в кіно, виконавши головну роль у фільмі Іжевської кіностудії “Тінь Алангасара”.
Після цього В’ячеслав Росс їде до Москви, де вступає на режисерський факультет ВДІК. Його наставники – Володимир Фенченко та Володимир Хотиненко.
Дебютні роботи
У 2003 році В’ячеслав Росс знімає свій перший фільм. Це була короткометражна картина “М’ясо”. Вона здобула 27 нагород.
У 2003 році засновує кінокомпанію “Тундра Фільм”. Успіх у короткому метрі дозволив йому отримати фінансову підтримку. У 2006 році режисер В’ячеслав Россі знімає свій перший повнометражний фільм. Це мелодраматична комедія “Тупий жирний заєць”.
Головну роль у стрічці виконав Олексій Маклаков, зіграв і в його дебютною короткометражної роботи. У цій картині він з’являється в образі актора Аркаши Сапєлкіна, який останні десять років грає в театрі лише одну роль – Зайця.
Стомившись від одноманітності, він починає під час вистави вставляти цитати з Шекспіра в стандартний текст. Йому виносять догану, актор отримує погрози від директора, але нічого не може його зупинити боротися за право бути художником.
Фільм отримав кілька міжнародних нагород.
“Сибір. Монамур”
У 2011 році виходить другий фільм В’ячеслава Росса. Це драма “Сибір. Монамур”, яка отримала 70 нагород на міжнародних фестивалях.
Це історія про старих старовере Івана, який живе в тайзі з 7-річним онуком Олексієм. На багато кілометрів навколо нікого немає, лише здичавілі собаки.
З одним із тварин Льоша починає дружити, даючи собаці кличку Ікло. Коли старий більше не може полювати, від голоду їх рятує родич Юра, який привозить трохи продуктів. Однак дружина Юрія, Ганна, проти допомагати далі, так як вони неодноразово пропонували старому переїхати в їх село, але він постійно відмовляється.
У тайзі з’являються мародери, які шукають по покинутих селах старовинні ікони. Ще одними героями, втягнутими в цю історію, виявляються капітан з шофером, яких підполковник відправив у місто за повією.
“Син”
Наступною роботою В’ячеслава Росса стала соціальна драма “Син”. У 2017 році фільм показали на закритті фестивалю “Вікно в Європу”. Картина спочатку знімалася у вигляді міні-серіалу для Першого каналу, але так і не вийшла на телебаченні. Тоді режисер перемонтував її у повнометражний фільм.
Головний герої – фінський політик і його російська дружина, у яких органи опіки за анонімним доносом вилучають сина Івана. Для батьків це стає серйозним ударом, але в силу різних менталітетів вони по-різному реагують на ситуацію.
Чоловік шукає способи законно виправити становище. Ситуація ускладнюється тим, що він очолює партію, яка претендує пройти до парламенту на найближчих виборах.
Його дружина в полоні емоцій. Діючи імпульсивно, вона з’ясовує, що це вже не перший випадок, коли дітей вилучають у російських батьків. Причина, виявляється, в тому, що у Фінляндії прийомні сім’ї отримують більшу фінансову підтримку від держави. Тому процвітає бізнес по вилученню дітей та їх передачі іншим батькам.
Зараз режисерові 52 роки, він продовжує працювати. Нещодавно зняв картину “Оперета капітана Крутова”.
