Соціальна сутність потреб і функцій людини

Пізнання суті речей гарантує її правильне використання та удосконалення. А що таке соціальна сутність, людські потреби і функції? Як вони впливають на якість і зміст життя індивіда? Піддаються чи змін за його бажанням? На ці та інші питання постараємося відповісти в нашій статті.

Природна

Якщо узагальнити всі синонімічні значення цього слова, то коротко його можна сформулювати так: сутність — це головна внутрішній зміст об’єкта, яке проявляється в його зовнішніх, видимих формах і способах існування.

Антропологія — наука про походження людини, спосіб його існування в екосистемі, де він стоїть на вищому щаблі розвитку. Людина — біологічний об’єкт, і його природна сутність проявляється в тому, що він, як і інші представники тваринного світу, володіє тілом, потреб у житлі, сні, їжі, різними вродженими інстинктами. Живе практично у всіх куточках земної кулі. Вивченням цього природного об’єкта займаються біологія, фізіологія, генетика.

Соціальна

Будучи істотою біологічною, людина в той же час – істота соціальна. Це важлива особливість, яка різко виділяє його з ряду тварин. Соціальна сутність виражається в наступному:

  • людина вміє керувати своїми почуттями, емоціями, інстинктами;
  • праця — його внутрішня та фізична потреба;
  • він здатний видозмінювати своє середовище проживання, робити її безпечною, комфортною, естетичною;
  • він володіє, крім фізіологічних, духовними потребами.

Людина, народжуючись природним істотою, відчуває таке не характерне для тваринного світу вплив, як виховання.

Саме воно поступово і вводить його у світ людських відносин, тобто, — у соціум. Суспільство зацікавлене в тому, щоб його громадянин добре розумів сутність соціальних функцій і неухильно виконував їх. До того ж він повинен володіти певними якостями, що відрізняють його від тварини, наприклад: працелюбністю, добротою, чесністю, патріотизмом, відповідальністю та іншим.

Слід сказати, що потреба в соціалізації обопільна. Як суспільство потребує адаптації людини до його вимогам і правилам, так і людина потребує захисту та допомоги з боку соціуму.

Соціальні потреби

Згідно з визначенням, це необхідність чогось, нужда в тому, що дозволить задовольнить виникли бажання, запити. Соціальна сутність потреб людини виявляється в тому, що не властиве тваринам і пояснюється його приналежністю до людського роду:

  • Він має потребу в спілкуванні і визнання достоїнств його особистості іншими членами суспільства, в самоповазі, в досягненні певного становища в суспільстві, у владі.
  • Він хоче бути корисним для інших, надавати допомогу слабким і хворим, любити і бути коханим, хорошим другом.
  • Він готовий відстоювати свободу, мир і справедливість.
  • Звичайно, ці та інші особистісні потреби виражені досить яскраво не у всіх людей. Людина може володіти різними негативними якостями: бути егоїстичним, з гіпертрофованою самооцінкою, у критичних ситуаціях — боягузом, зрадником. Його особистісні якості та соціальні потреби — результат сімейного та суспільного виховання, освіти, культурного розвитку.

    Воля і праця чудові сходи дають…

    Ця народна мудрість дає точну відповідь на питання про те, як же людині досягти суспільного визнання, поваги, любові та ін. Саме цілеспрямованість, завзятість і труд задовольняють його природні й особистісні потреби, а також потреби в перетворенні середовища проживання.

    Соціальна сутність діяльності людини полягає в тому, що вона є способом його свідомої перебудови як світу, так і самого себе. Вона вмотивована, цілеспрямована, здійснюється з допомогою коштів та певними діями, результативна.

    Мотивом, що спонукає людину працювати, виступає необхідність задоволення його матеріальних і культурно-духовних потреб. Цілі і мотиви можуть змінюватися, оновлюватися в процесі діяльності зі зміною інтересів, поглядів, потреб працюючого.

    Поряд з творчими і творчими видами існують і руйнівні види діяльності: війни, тероризм, торгівля наркотиками, сектантство, крадіжка тощо Руйнівної може бути робота недобросовісного або невмілого керівника, робочого, водія, лікаря.

    Соціальні функції людини

    Людина завжди діє не тільки в ім’я власного благополуччя і вигоди. У різних життєвих ситуаціях він сприяє задоволенню потреб інших людей: пожежник гасить пожежі і рятує погорільців, лікар лікує, перукар обслуговує клієнтів, вчителі та батьки виховують дітей та підготовляють їх до гідного життя в суспільстві.

    Таким чином, кожен виконує дії, необхідні іншим людям, які називаються соціальними функціями. Вони здійснюються в межах прав і обов’язків, що накладаються нормами закону і моралі.

    Поняття «соціальна сутність функцій людини» визначається тими ролями, які людина грає в сім’ї, професійної, суспільної діяльності. Так один і той ж людина, будучи батьком, здійснює функцію вихователя, а на роботі він же виконує функції керівника або виконавця.

    Соціальні ролі можуть бути довготривалими (батько, працівник, домогосподарка, громадянин) і недовгими і визначаються його нагальними потребами. Часто людина вступає в коротку роль покупця, пасажира, глядача, спостерігача, пацієнта та інших.

    Кожна з цих функцій має свої правила здійснення, знайомство з якими і вправи в їх виконанні людина отримує в процесі сімейного і суспільного виховання і навчання.

    Пливучи по життю в одному човні…

    Навіть самий самотній і відлюдний людина рано чи пізно виявляє, що у нього є необхідність звернутися за чимось іншим. Тобто, задоволення його потреб прямо або побічно залежить від їх дій (або бездіяльності) і ставлення до нього.

    Життя людини можна порівняти з довгою подорожжю по морю в одному човні з іншими пасажирами. Неузгодженість дій і зневага до потреб сусідів може обернутися катастрофою.

    Кожен член соціуму мимоволі чи навмисно може значно поліпшити або погіршити матеріальне, фізичне, психологічне, соціальне становище іншої людини. Усвідомлення цього накладає обов’язок відмови від деструктивних бажань і дій, які можуть привнести біду, горе в життя іншої людини чи суспільства. Соціальна сутність особистості в тому і полягає, що, усвідомлюючи непорушність власних прав і свобод, вона неухильно виконує обов’язки по відношенню до інших членів соціуму і живе за правилом «мої права закінчуються там, де починаються твої».