Що робити, якщо мучить совість? Таким питанням хоча б раз в житті задавав собі кожний. Поняття про муки, заподіюваних совістю, у кожного своє. Одні розуміють під цим випробовуване почуття провини, інші – сором.
Різні і причини, що пробуджують докори сумління. Одні люди переживають за скоєних вчинків, інші соромляться власних почуттів, властивостей особистості або характеру. Чимало й тих, хто мучиться муками совісті через те, що чогось не зробив, проявив нерішучість або слабкість, боягузтво.
Проявів мук совісті багато, вони різні, втім, як і причини, що їх будять. Тому перед тим як роздумувати про те, що робити, якщо мучить совість, потрібно зрозуміти, що вона собою являє.
Що це таке? Визначення
Згідно з визначенням, совість – особлива якість, уміння людини, що дозволяє йому самостійно орієнтуватися в питаннях моральності і моралі, здійснювати контроль за собою і давати оцінку вчинків, намірів, дій.
Таким чином, совість є внутрішнім цензором для кожної людини. Проявляється вона у вигляді усвідомлення відповідності вчинених або запланованих вчинків, думок або почуттів нормам моралі і моральності, як особистим, так і прийнятим у суспільстві.
Що розуміється під совістю?
Найчастіше під совістю розуміється наступне:
- здатність оцінити власні дії або плани, думки;
- вміння контролювати свої бажання і пориви, що йдуть врозріз з прийнятими принципами моралі і моральності;
- усвідомлення відповідальності за рішення та вчинки;
- наявність жорстких внутрішніх правил і слідування їм.
Відповідно, питання про те, що робити, якщо мучить совість, виникає у людей, що переступили через власні внутрішні уявлення про порядність. Якщо ж людина порушує моральні засади суспільства, які не відповідають його особистим внутрішнім цензом, то докорами сумління він, як правило, не мучиться.
Про яких людей говорять, що вони сумлінні?
Совісна людина володіє певними рисами характеру, властивості особистості, які проявляються повсякденно в його поведінці, вчинках, ставленні до інших людей.
Така людина ніколи не ставить власні інтереси, почуття або бажання вище потреб інших. Це зовсім не означає того, що він забуває про себе на догоду чужим почуттям, цілям чи бажаннями. Совісність – зовсім не синонім альтруїзму. Людина, що володіє цією якістю, просто бере до уваги не тільки власні інтереси, але й оточуючих його людей теж.
Такий індивід не здійснює необачних вчинків, що йдуть врозріз з його внутрішніми принципами і переконаннями. Якщо ж треба прийняти відповідальне рішення, то він незмінно обмірковує його виходячи з моральних і етичних уявлень.
Як правило, така людина не задається питанням про те, що робити, якщо мучить совість. Всі вчинки, які він здійснює у життя, відповідають його уявленням про порядності, моральності, обов’язок і честь. При цьому дії людини з такою рисою характеру не змінюються в залежності від того, дізнаються про його вчинки чи ні. Навіть на самоті він все одно надходить у відповідності зі своєю совістю. Іншими словами, невід’ємними якостями таких людей є щирість, чесність, порядність і відсутність лицемірства.
Які люди позбавлені совісті?
Люди, про яких в народі кажуть: «Ні сорому ні совісті», володіють певним переліком особистісних якостей, які проявляються у їх поведінці та у ставленні до інших.
Люди, позбавлені совісті, володіють такими особистісними якостями:
- егоцентризм, крайнє себелюбство;
- хитрість, прагнення отримати особисту вигоду з усього навколо;
- схильність до маніпулювання іншими;
- честолюбство;
- лицемірство або ж лукавість;
- відсутність принципів і переконань.
Цей перелік можна продовжити. Безсовісні люди ніколи не піклуються ні про кого, крім себе. Вони не беруть до уваги потреби і потреби, бажання та інтереси інших. У будь-які свої рішення і вчинки такі люди керуються лише особистими цілями, інтересами і бажаннями. Вони повністю позбавлені внутрішніх принципів, переконань і не мають жодних уявлень про моральні цінності.
Однак такі люди вміло маскуються. Вони цілком здатні справляти враження милих, добрих, чуйних і порядних, якщо це необхідно для досягнення яких-небудь цілей.
Чому людей мучить совість?
Чому людину мучить совість? Це питання цікавило ще філософів давнини, а сьогодні пошуками відповідей на нього активно займаються психологи.
Найпоширенішою версією того, чому людей починає мучити совість, є пояснення цього відчуття усвідомленням неправильності власних вчинків або ж намірів. Іншими словами, люди відчувають внутрішній душевний дискомфорт, позбавляються спокою з-за того, що переживають почуття провини і сорому за вчинені дії або ж плановані, за прийняті рішення, сказані комусь зопалу образливі слова і за багато чого іншого.
Усвідомлення власної аморальності приходить, як правило, раптово. Досить рідко люди, схильні до переживання мук совісті, навмисно переступають через власні життєві принципи та переконання. Наприклад, якщо людину «гризе» совість через хвилинного прояви слабкості або боягузтво, то здійснений аморальний вчинок був, як правило, під дією сильних і неконтрольованих емоцій, таких як паніка або страх.
Нерідко відчуття провини виникає і до рішення чи дії, при необхідності зробити що-небудь, що йде врозріз з власними переконаннями і уявленнями, але є правильним з суспільної точки зору, або ж продиктоване «вищими цілями». Наприклад, керівник приймає рішення про скорочення кількості працівників. Це є необхідністю, більш того, єдино можливим раціональним виходом з конкретної ситуації. Але це рішення йде врозріз з внутрішніми переконаннями, принципами і уявленнями. У підсумку виникає дилема – розоритися або ж скоротити штат, тобто діяти проти своєї совісті. Зрозуміло, будь-який відповідальний керівник в подібних обставинах звільняє частину працівників, адже якщо підприємство припинить своє існування, то на вулиці виявляться абсолютно все. Тобто, жертвуючи частиною, людина уберігає ціле. Але розуміння цього нюансу тільки приводить до правильного вчинку, від мук совісті і переживань, відчуття зради і безвідповідальності воно не рятує.
Як впоратися з совістю?
Як зробити так, щоб совість не мучила? Для початку потрібно зрозуміти, з яких причин вона не дає людині спокою. А зрозумівши, з-за чого це відбувається, постаратися виправити свої помилки і промахи.
На жаль, «робота над помилками» в житті часто неможлива. Якщо зробленого не виправити, то потрібно надалі уникати подібних дій, а за вже вчинені попросити вибачення. Якщо прощати нікому, можна вибачитися «в нікуди» або ж з ким поговорити про свої почуття.
Віруючим людям набагато простіше впоратися з душевними терзаннями, ніж атеїстам. У кожній релігії є таке поняття, як покаяння. Якщо нестерпні муки совісті і нічого від них не рятує, потрібно піти в храм. Тим же, кому з якихось причин не хочеться цього робити, потрібно звернутися за допомогою до психотерапевта.
Єдине, чого не варто робити, так це намагатися забутися, заглушити свій внутрішній голос. Докори совісті нікуди не дінуться і самі по собі не пройдуть. Вони є симптомом душевної кризи, свідчать про внутриличностном конфлікті. Спроби ігнорування такого стану лише збільшують його.
