Програма Шендеровича “Ляльки” на НТВ

Програма “Ляльки” Шендеровича – сатиричний розважальний телевізійний проект, який виходив у прайм-тайм на каналі НТВ з 1994 по 2003 роки. В ній обговорювалися гострі для вітчизняної політики і суспільного життя теми. У цій статті ми розповімо про сам проект і його творців.

Поява програми

“Ляльки” Шендеровича почалися з того, що продюсер Василь Григор’єв придбав у французьких власників аналогічного проекту права для виробництва програми на території Росії.

Перші ляльки робив французький майстер Ален Дюверн, творець оригінальних зразків. Після їх виробництвом зайнявся Андрій Дроздов.

Вважається, що перші випуски програми “Ляльки” Шендеровича були невдалими. Їх кілька разів довелося перезнімати і перемонтувати. У творців ніяк не виходило виробити власний стиль, до якого вони прагнули.

Принцип подачі

Власний принцип подачі матеріалу в програмі “Ляльки” виникло багато в чому випадково. У грудні 1994 року готувався до ефіру новорічний випуск з цілком невинними жартами. Але 11 грудня були введені війська до Чечні, така програма стала недоречною.

Тоді і було прийнято рішення екранізувати у форматі програми “Ляльки” Шендеровича роман Михайла Лермонтова “Герой нашого часу”. Цей хід виявився актуальним і свіжим. Після цього не раз творці використовували пародії на класичні тексти і сюжети.

Багато випуски програми “Ляльки” Віктора Шендеровича були побудовані на обіграванні знаменитих літературних творів, а також історичних особистостей і подій.

Діючих осіб зображували ляльки з латексу, нагадували політиків тих часів. Випуски були актуальними, на злобу дня, в них обговорювалися свіжі політичні конфлікти. Всього на екрани вийшло близько 360 епізодів.

Виробництво

Творці програми “Ляльки” Шендеровича на НТВ зараз згадують, що виробництво кожного випуску починалося з написання сценарію. Він повинен був бути готовий у понеділок вранці.

Голосами політиків репліки озвучували запрошені актори. Після цього приступали до зйомок самого візуального ряду з допомогою ляльок. Слід уважно стежити, щоб їх руху і артикуляція збігалися з фонограмою. Цікаво, що в деяких випусках ляльководам так і не вдалося добре сховатися, їх можна помітити в епізодах, які потрапили в ефір.

При монтажі текст міг листуватися або переозвучиваться, якщо відбувалися якісь важливі події, змінювалася політична кон’юнктура. В деяких випадках доводилося переробляти весь сюжет.

Наприклад, у 1998 році напередодні виборів нового прем’єр-міністра Росії було написано за сценарієм на випадок перемоги кожної з ймовірних кандидатур. Це були Віктор Черномирдін, Юрій Лужков, Євген Примаков і Юрій Маслюков.

Вихід програм не раз супроводжувався скандалами. У 1995 році проти її творців було порушено кримінальну справу за приниження честі і гідності особистості. Причиною став випуск, в якому політики були зображені в якості героїв п’єси Максима Горького “На дні”.

Справу закрили, а через деякий час один з фігурантів цього скандалу Віктор Черномирдін, який на той момент обіймав посаду прем’єр-міністра, зустрівся зі своєю лялькою. Ця подія широко висвітлювалася в ЗМІ.

Сценарист

Одним з натхненників програми вважається сценарист самих перших випусків, російський письменник і журналіст Віктор Шендерович. Зараз він працює колумністом у суспільно-політичному журналі The New Times.

Продюсерам проекту його порекомендували Юхим Смолін і Григорій Горін. Пізніше до написання сценарію приєдналися Гір Ніколаєв, Олексій Винокуров, Ісаак Фрідберг і багато інших.

Шендерович пропрацював в програмі “Ляльки” до 2001 року. Він покинув телеканал з командою Кисельова після того, як на початку 2000-х медіа стало переслідуватися владою як актив опозиційного олігарха Володимира Гусинського.

“Ляльки” без Шендеровича виходили з квітня 2001 року. Багато хто в той час відзначали, що сценарій втратив оригінальність і політичну гостроту. Інтерес до проекту став пропадати.

У середині 2002 програма зникла з ефіру. Продюсери говорили, що це нетривалу перерву, пов’язану з підготовкою нових моделей і реконструкцією сітки мовлення телеканалу. Передача повернулася в листопаді 2002 року. На початку 2003 року її закрили остаточно з-за низьких рейтингів.