Люди в повісті Н. В. Гоголя представляються зовсім не покірними. Будучи справжніми козаками, вони у творі вільні, безжальні і нещадним до ворогів Батьківщини, зрадникам і запроданцям. Всі герої володіють розумом, гордістю, благородством. Вони здатні винести будь-які труднощі в ім’я рідного краю.
Опис головного героя
Образ головного героя, Тараса Бульби, наділений не тільки батьківського суворістю, але і ніжністю. Він є батьком, як для своїх рідних по крові синів, так і для козаків, які довірили саме йому командування над собою. Тарас Бульба являє собою жорстокого, суворого і грізного людини. Незважаючи на це, він є хорошим сім’янином і кмітливим, веселим воєначальником, який вміє запалити словом серця людей.
Картини з Бульбою
Це герой, образ якого відображений не тільки в прозі і поезії, але і в картинах. Найбільш відомі такі полотна:
- “Запорожці пишуть листа турецькому султанові” (В. Рєпін);
- «Тарас Бульба» (Тобто Кібрік);
- «Тарас Бульба» (А. Бубнов);
- «Зустріч Тараса Бульби з синами» (Т. Шевченка).
Цікава історія створення першого полотна. Сюжетом став лист запорожців турецькому султану. Це був образливий відповідь запорізьких козаків, який вони написали османському султану (імовірно Мегмеда IV) у відповідь на його ультиматум. У ньому він вимагав припинити нападати на Блискучу Порту (Османську імперію) і здатися. На це козаки відповіли грубої насмішкою.
Художник Рєпін почав роботу над «Запорожцями» ще в 1879 році, у 1887 закінчив перший ескіз. Історики так описують процес:
У пошуках найбільшої виразності композиції Рєпін ліпив з глини невеликі фігурки запорожців в різних позах і компонував їх в групи. Численні деталі картини — костюми, старожитності, давні порохівниці, люльки, шаблі, турецькі рушниці з інкрустацією, бандура, баклага, біла свитка — все написано з натури, з справжніх історичних предметів.
Над картиною Рєпін працював у загальній складності майже чотирнадцять років. Він неодноразово змінював варіанти зображення. Остаточно художник припинив роботу над полотном в 1893 році.
Картини природи у повісті “Тарас Бульба”
У своєму творі М. В. Гоголь не тільки оповідає про безстрашних українських козаків, але й майстерно змальовує пейзажі. Образ степу – це зображення прекрасною та могутньою Батьківщини. Природні картини в “Тарасі Бульбі” автор описує з особливою любов’ю:
Степ що далі, то все прекрасніше. Тоді весь південь, увесь той простір, який становить нинішню Новоросію, до самого Чорного моря був зеленою, девственною пустинею. Ніколи плуг не проходив незмірними хвилями диких рослин. Одні тільки коні, ховаючись у них, як у лісі, витолочували їх. Нічого в природі не могло бути краще. Уся поверхня землі була немов зелено‑золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів. Крізь тонкі, високі стебла трави проглядали голубі, сині й лілові волошки; жовтий дрок вискакував вгору своєю пирамидальною верхушкою; біла кашка своїми шапками рябіла на поверхні; занесений бозна-звідки колос пшениці наливався в гущавині. Під тонкими їх корінням нишпорили куріпки, витягнувши свої шиї. Повітря було наповнене тисячею різних пташиних свисток. В небі нерухомо стояли яструби, розгорнувши свої крила і втупивши очі в траву. Крик рухалася в стороні хмари диких гусей віддавався бозна в якому далекому озері. З трави піднімалася мірними помахами чайка й розкішно купалася в синіх хвилях повітря. Он вона зникла у високості і тільки мелькає одною чорною точкою. Он вона перекинулася крилами і блиснула перед сонцем…
Це опис відрізняються багатством насичених фарб і детальністю, що допомагає практично миттєво уявити краєвид перед очима. Картинки, слідуючи одна за одною, складаються в одну жваву композицію з дивовижним поєднанням звуків природи. Так лірично передати цю красу словами міг тільки по-справжньому талановита людина.
Привільні степи не тільки доставляють естетичне задоволення, але і сприяють найбільш глибокому розумінню волелюбного характеру запорожців. У повісті “Тарас Бульба” картини природи допомагають читачеві краще зрозуміти внутрішній стан героїв.
