Відмінною рисою земної літосфери, пов’язаної з феноменом глобальної тектоніки нашої планети, є наявність двох типів кори: материкової, складовою континентальні масиви, і океанічною. Вони розрізняються складом, будовою, потужністю і характером переважаючих тектонічних процесів. Важлива роль у функціонуванні єдиної динамічної системи, яку являє собою Земля, належить океанічної корі. Для з’ясування цієї ролі перш за все необхідно звернутися до розгляду властивих їй особливостей.
Загальна характеристика
Океанічний тип кори утворює найбільшу геологічну структуру планети – ложе океану. Ця кора має невелику товщину – від 5 до 10 км (для порівняння, потужність кори континентального типу в середньому становить 35-45 км і може досягати 70 км). Займає вона майже 70% загальної площі поверхні Землі, але по масі майже вчетверо поступається материкової кори. Середня щільність порід близька до 2,9 г/см3, тобто вища, ніж у материків (2,6–2,7 г/см3).
На відміну від відокремлених блоків материкової кори, океанічна являє собою єдину планетарну структуру, яка, однак, не є монолітною. Літосфера Землі розчленована на ряд рухливих плит, сформованих ділянками кори і підстилаючої її верхній мантії. Океанічний тип кори присутній на всіх літосферних плитах; існують плити (наприклад, Тихоокеанська або Наска), не мають континентальних масивів.
