Класичний бестселер Артура Голдена «Мемуари гейші», відгуки на який більшість світових критиків художньої літератури дають суто позитивні, з’явився на прилавках книжкових магазинів в 1997 році і досі є одним з найбільш продаваних романів минулого тисячоліття. За чутками, за свою роботу письменник отримав близько десяти мільйонів доларів, не рахуючи прибутку від екранізації. Роман не раз перевидавався величезними тиражами.
Захоплені відгуки про «Мемуари гейші» можна було почути від відомого режисера Роба Маршала, письменника Джонатана Франзена і Джонатана Сафрана Фойера.
Роман став класичним у своєму жанрі, надихнувши чимало творчих людей по всьому світу.
Артур Голден
Артур Голден народився в сім’ї Рут і Бена Голденов – представників впливового роду Оуксов-Сульцбергов. Батьки майбутнього письменника були власниками знаменитої газети The New York Times.
Артур з відзнакою закінчив елітну приватну «Байлорскую школу для хлопчиків» і вступив у Гарвардський університет на кафедру історії мистецтва країн Сходу.
У 1979 році Голден закінчує навчання, набуває диплом бакалавра гуманітарних наук в галузі історії мистецтва Японії. Через рік Артур Голден отримує звання магістра історії Японії в університеті Колумбії, а також з відзнакою закінчує курси северокитайского мови.
Робота в Японії
Літо 1981 року письменник проводить в університеті Пекіна, де читає окремий курс лекцій з теорії мистецтва. Коли термін контракту закінчився, Голден перебирається в Японію і влаштовується викладачем в токійський університет, попутно працюючи над науковою монографією про історію японського образотворчого мистецтва. Близьке знайомство з культурою та звичаями Японії пробуджує в Голдені живий інтерес до цієї країни. Письменник відчуває необхідність творчого переосмислення накопиченого досвіду і вражень.
Минэко Івасакі
Наприкінці вісімдесятих Голден починає виношувати ідею написання роману про традиційних японських звичаях, вибравши в якості основної тематики долю гейш в японському суспільстві кінця тридцятих років. Серед опитаних їм представниць цієї професії була і Минэко Івасакі – одна з легендарних гейш, які працювали в той час. Взявши з Голдена зобов’язання про нерозголошення повідомленої йому інформації, вона погодилася на низку тривалих бесід, у ході яких письменник почерпнув чимало матеріалу для свого підготовлюваного роману.
При випуску книги в 1997 році Голден все ж вказав ім’я Минэко в розділі з подяками, з-за чого у колишньої гейші виник ряд проблем. Японська громадськість засудила її за порушення «принципу мовчання» і розголошення таємної інформації. Це призвело до тривалих судових розглядів, в ході яких Голдену все ж довелося виплатити Минэко деяку суму грошей.
Однією з головних претензій Минэко до тексту роману були невірно витлумачені американським письменником традиційні звичаї Японії. Гейша стверджувала, що більшість з них Голден вигадав сам, і сам факт цього вимислу не тільки завдає образа народу Японії, але і робить письменника наклепником, за що він повинен понести відповідальність.
«Мемуари гейші»
Роман «Мемуари гейші» вийшов в 1997 році і миттєво став бестселером, ставши лідером продажів 1997 року в Англії, США та багатьох європейських країнах. За наступні три роки книга витримала декілька перевидань і була перекладена на 30 мов світу, отримавши схвальні відгуки від більшості літературних критиків відомих періодичних видань.
До таких захоплених відгуків про «Мемуари гейші» Голдена приєдналися рецензії від багатьох діячів культури і мистецтва. Очевидно, що причина подібної популярності роману полягає в психологічному сюжеті книги.
Сюжет роману оповідає про долю двох бідних сестер, яких мати змушена продати «перекупникові». Старша сестра стає гейшею, молодша змушена стати повією. Пізніше оповідання акцентується на дівчині, яка вибрала шлях гейші.
Історія про кохання вільних чоловіків до невільною жінці миттєво знайшла відгук у серцях мільйонів читачів по всьому світу, зробивши Артура Голдена одним із самих популярних письменників кінця двадцятого століття.
Критика
Відгуки на «Мемуари гейші» були однотонними за всю історію його продажу з моменту публікації. Критики традиційно відзначали новаторство і сміливість роману, достовірність зображення життя населення Японії. Особливої похвали Голден удостоївся за «майстерне зображення деталей культури і побуту країн Сходу», що особливо оцінили його читачі.
На момент виходу роману подібний масштабний працю з художнього опису Японії вдалося здійснити лише Джеймсу Клавеллу, опублікувало в 1975 році роман «Сьогун». Після «Сьогуна» в світовій літературі настало затишшя: про Японії практично ніхто не писав, і роман Голдена став «ковтком свіжого повітря» в системі літературних поглядів на Країну Висхідного Сонця. У перший тиждень продажів видавництва були буквально завалені листами з захопленими відгуками на «Мемуари гейші». Багато читачі називали роман «твором століття» і «геніально написаною картиною японського побуту».
Подібні думки, що поширювались в літературних колах, тільки посилили і без того приголомшливу популярність роману.
Екранізація
Через десять років після виходу роману відомий голлівудський режисер Роб Маршалл приймає рішення поставити фільм за сценарієм, написаним самим Голденом у співавторстві з молодою сценаристом Робін Свайкорд.
Відгуки про «Мемуари гейші», перенесеної на плівку, були в переважній більшості негативними. Західні кінокритики відзначали надмірну затягнутість фільму і акцентування уваги глядача на «абсолютно недоречних речі», а рецензенти Японії і Китаю були незадоволені «недостовірним зображенням у стрічці давніх звичаїв».
Також представників азіатського кінематографа збентежив той факт, що всі ролі повій у фільмі були виконані актрисами китайського походження. На адресу режисера навіть була спрямована петиція з вимогою принести офіційні вибачення народу Китаю, однак на сторону Роба Маршалла став відомий японський актор Кен Ватанабе, заявивши, що «талант не має національності».
Рецензії на книгу
Роман Артура Голдена отримав і продовжує отримувати величезну кількість відгуків. Характерно, що відгуки про книзі «Мемуари гейші» в основному позитивні. Негативну реакцію роман викликав лише у японських традиціоналістів, незгодних з трактуванням національних звичаїв своєї батьківщини в тексті книги. Інші ж рецензії написані у позитивному ключі. Роман став неймовірно популярним у жіночої половини людства, так як, перш за все, відображає силу жіночого духу і вольове прагнення в досягненні поставленої мети.
Відгуки хлопців про «Мемуари гейші» носять характер захоплення жіночою сутністю. Чоловіки щиро дивуються, коли усвідомлюють, скільки труднощів здатна перенести жінка і все одно залишитися самою собою.
«Справжні мемуари гейші»
Після виходу сенсаційного роману Артура Голдена, ображена «наклепом письменника» Івасакі приймає рішення написати «правдиву історію про ті події свого життя». Після декількох років роботи з-під її пера виходить роман «Справжні мемуари гейші», відгуки про який, до незадоволення супротивників роману, не були позитивними.
Роман суттєво програвав твору Голдена як в сюжетному плані, так і в плані художньої виразності. Книга не змогла завоювати серця читачів у США та країнах Європи, здобувши невелику популярність лише в колах консервативно налаштованих японців, незважаючи на всі спроби підняти продажі роману за допомогою реклами, інтерв’ю та телевізійних роликів. Відгуки про книгу «Справжні мемуари гейші» залишали бажати кращого.
Однак, незважаючи на провал книги в США, вона змогла стати бестселером у Великобританії і Росії, майже наздогнавши з продажів і популярності роман Голдена.
