Клеврет – це книжкове застаріле слово, яке сьогодні має яскраво-виражений негативний відтінок. Воно асоціюється з пособництвом у явно несхвалюваних суспільством діяннях. Але в старі часи негативна складова в розумінні даної лексеми була відсутня зовсім. Докладніше про те, хто це – клеврет, раніше і зараз буде написано далі.
Тлумачення та приклади пропозицій
Про значення слова «клеврет» згадується в словнику. Це застарілий термін, який вживається в основному в книжкової мови. Він позначає прихильника, поплічника, постійного помічника в будь-яких непорядних справах.
Щоб краще розібратися в тлумаченні слова, слід ознайомитися з прикладами його вживання. До них відносяться наступні:
Далі будуть розглянуті лексеми, близькі до досліджуваної.
Синоніми
У «прихильника» це такі слова, як:
- друг;
- одновірець;
- товариш;
- єдиноплемінник;
- однокашник;
- пара;
- колега;
- помічник;
- земляк;
- співрозмовник;
- одноліток;
- товариш по чарці;
- побратим;
- співвітчизник;
- одноплемінник;
- соотчич;
- родич
- соратник;
- товариш по службі
- співробітник;
- учасник;
- товариш;
- сподвижник;
- соумышленник;
- паладин;
- сателіт;
- спільник;
- пособник;
- поплічник;
- побратим;
- прихильник;
- прилипала;
- співучасник.
Продовжуючи вивчення питання про те, хто це – клеврети, розглянемо трансформацію значення даного лінгвістичного об’єкта.
Зміна забарвлення
Як пояснюють лінгвісти, мова являє собою живий організм. І слова в ньому з часом нерідко змінюють своє значення. Іноді стилістичні відтінки відчувають різкі коливання, і це позначається на логічному змісті слова.
Яскравим прикладом цього є церковно-книжкове іменник «клеврет». Для сучасного свідомості воно є застарілим. Як вже було згадано вище, позначає воно прихильника, поплічника в поганому справі. Йому властива яскраво негативна експресивна тональність. Вона висловлює такі почуття, як презирство, обурення або навіть ненависть.
Однак приблизно до середини XIX століття емоційно-експресивні відтінки були чужі даної лексеме.
Етимологія
За походженням клеврет – це старославянизм, міститься в російській літературній мові. Етимологічно він сходить до народнолатинскому collivertus, яке походить від латинського collibertus. Значення останнього – це: «товариш-громадянином», «той, хто отримав свободу разом з ким-небудь».
Воно утворене з двох частин. Перша з них – це форма cum, яка має варіанти co, com -, con, і означає «разом», «з». Друга частина – це дієслово liberāre, значення якого «звільняти». Він походить від прикметника liber, яке перекладається, як «вільний», вільний, і утворене від праіндоєвропейської форми leudheros.
В старослов’янській мові слово мало такі значення, як «товариш», «товариш». За визначенням, поданим у словнику А. X. Востокова, клеврет – це «сослужебник». В рукопису під назвою «Лексикон вокабулам новим», створеному за дорученням і за особистої участі Петра I, зафіксовано, що колега – це «товарыщь, клеврет».
У давньоруській мові досліджуваний термін вживався у значеннях: «товариш», «дружинник», «учасник у якійсь справі». Тобто в ньому не спостерігалося ніякого пейоративного, осудливого відтінку. У тлумачних словниках, відносяться до XVIII століття, він розглядається в якості високого книжкового синонім слова «товариш», що відноситься до побутових.
Таким чином, після століть слово, що означало товариша, набуло явно виражений негативний відтінок.
