Микола Миколайович Жуков – відомий радянський художник, що працював у жанрі плакатного живопису, станкового портрета, кольоровий і чорно-білої графіки. Саме Жуковим було створено чимало пам’ятних дизайнів радянської епохи – художник створив картинку для цигарок «Казбек», а також безліч відомих плакатів воєнних років, таких як «Ворог не пройде!», «Допоможи» і багатьох інших. Чималий внесок зробив майстер і мистецтво мирного часу, ілюструючи дитячі книги і модні журнали.
Заслуги легендарного радянського художника Миколи Миколайовича Жукова були високо оцінені радянським урядом: майстер не раз отримував престижні державні нагороди, двічі ставши лауреатом Сталінської премії, за життя отримавши звання «Народного художника РРФСР» і «Народного художника СРСР».
Біографія
Микола Жуков народився 19 листопада 1908 року в місті Москва. Батько його працював юристом на державній службі. Коли майбутньому художнику виповнилося вісім років, батько перевіз сім’ю в Єлець, де знайшов більш високооплачувану роботу, відкривши приватну юридичну практику. Незважаючи на досить непогану платню, сім’ї було важко виживати в ці смутні для історії Росії роки. Батько готував сина до кар’єри офіцера, яка могла б забезпечити хлопчикові гарне майбутнє, однак маленький Микола не мав схильності до військової справи, весь вільний час приділяючи малювання. Хлопчик мав вражаючі здібності і вчився малювати сам, не вдаючись до допомоги педагогів або старших однолітків.
Пізніше, коли в 1917 році спалахне пожежа світової революції, навички Миколи дуже сильно знадобляться голодуючій сім’ї. Юний годувальник невтомно малював портрети на замовлення, гральні карти та листівки, купуючи на виручені гроші продукти та необхідні речі для сім’ї.
Ранні роки
Твердо вирішивши стати художником, Микола надходить в Нижегородський Художньо-промисловий технікум, який з відзнакою закінчує раніше терміну, відразу ж подаючи документи в Саратовське художнє училище ім. А. П. Боголюбова. Вроджений талант, вміння схоплювати все на льоту і схильність до наполегливої праці дозволяють Миколі домогтися колосальних успіхів на вибраному поприщі.
Картини художника Миколи Миколайовича Жукова, написані ним під час навчання в технікумі, неодноразово брали перші місця на студентських і молодіжних виставках пролетарського мистецтва.
У 1930 році Жуков йде до війська для проходження строкової служби. Після розподілу художник був відправлений на Кавказ, у гірську артилерію. Закінчивши служити за власним бажанням і став командиром артилерійської батареї, залишившись у лавах червоної Армії.
Ілюстратор
Демобілізувавшись через два роки, Жуков переїжджає жити і працювати в Москву, де отримує велику кількість замовлень завдяки протекції свого давнього друга Сергія Сахарова.
Працьовитий хлопець стає ілюстратором продукції відразу кількох столичних друкарень, невтомно виконуючи замовлення, створюючи малюнки для фантиків від цукерок, макети обкладинок журналів, ілюстрації для книг та інших друкованих видань.
Незабаром художника помічає редакційна колегія елітних журналів Sovietland і Soviet Travel, випущених спеціально для експорту за кордон, і з 1933 по 1934 Микола входить в офіційний штат оформлювачів цих видань, встигнувши проілюструвати чимало статей і створити велику кількість обкладинок.
З 1932 року біографія Миколи Миколайовича Жукова різко змінюється в кращу сторону: художника беруть на постійну роботу в найвідоміше літературне видавництво країни – «Профиздат», де юнак працює під чуйним керівництвом Н. А. Михайлова.
Військові роки
Початок війни застав художника в Москві. Незважаючи на важливість свого мистецького ремесла, Жуков приймає рішення піти добровольцем на фронт. Потрапивши в піхотні війська, він не тільки не полишає свого захоплення, але і створює величезну кількість нарисів сцен військових дій, солдатського побуту, малює портрети багатьох військових, в майбутньому стали героями Радянського Союзу, а також простих солдатів. Творчість Миколи Миколайовича Жукова зігрівало самого художника і його однополчан у суворі воєнні роки. Роботи майстра регулярно друкувалися у військовій газеті «На розгром ворога» і дуже швидко здобули популярність у лавах радянської армії.
Агітаційні роботи
Жуков швидко закріпив за собою звання одного з кращих художників-агітаторів, створивши у воєнні роки велика кількість мотивуючих плакатів. Добре впізнаваний стиль художника не міг залишити глядачів байдужими. Надихнувшись роботами Миколи, радянські солдати брали нові рубежі, все далі просувалися за Захід.
Саме Миколою Миколайовичем Жуковим були створені одні з найбільш впізнаваних, що стали легендарними плакати Великої Вітчизняної війни: «Відстоїмо Москви!», «Вистояти!», «Бий на смерть!», “На Захід!” та багато інших.
Загальною рисою для всіх робіт художника стає образ російського солдата-месника, солдата-героя, який, не шкодуючи сил, захищає рідну землю від нацистських загарбників.
Роботи художника набувають всесоюзне значення і визнання після публікації їх у газеті «Правда». До Жукову приходить не лише популярність, але і нові доручення від уряду. У 1945 році він був направлений на Нюрнберзький процес в якості військового кореспондента, звідки повернувся через півтора місяці з великою кількістю матеріалу.
Графіка
В кінці тридцятих років митець розпочинає серію графічних нарисів, присвячених образів дітей. Багато зі створених у той час робіт стали ілюстраціями до різних книг або журнальним статтям. Художника цікавить не тільки сам фізичний образ дитини, але і його психологічна складова, Жукову цікаво спостерігати проекцію дорослої людини в маленькому, процес становлення характеру.
Тема дитинства та побуту дитини стає однією з наріжних у творчій концепції Миколи Миколайовича Жукова. Художник залишається вірним обраній темі, кожен раз захоплено ілюструючи дитячі книги та створюючи все нові і нові портрети «маленьких людей з великим серцем».
Більшу частину робіт цього періоду майстер створює з натури, часто спостерігаючи за гравцями сусідськими дітлахами під час відпочинку на дачі.
Художній стиль
Одним з критеріїв творчої роботи Миколи Миколайовича Жукова стало технічна досконалість роботи. Майстер приділяв велику увагу ретельної промальовуванні навіть самих малозначущих деталей роботи, намагаючись, щоб твір мистецтва виглядало максимально реалістичним.
Художник не ставив під главу кута тематику роботи, і будь замовлення виконував якісно. Саме тому картини Миколи Миколайовича Жукова різко відрізняються вражаючою якістю, навіть якщо це всього лише ескіз до оформлення фантика для цукерок або пачки цигарок.
Майстер активно використав багатий технічний арсенал, ніколи не віддаючи перевагу якомусь одному інструменту у своїй художній діяльності. Широкі і вузькі кисті, темпера, пульверизатор, олійні фарби, крейда, вугілля, графіт, золото, бронза, гуаш: художник користувався абсолютно будь-якими засобами самовираження, кожен раз знаходячи якусь особливу методику передачі емоцій і атмосфери відбувається.
Також в роботах Жукова надзвичайно важливе положення вертикальних елементів, за рахунок похилого положення яких майстер успішно передавав динамічність сюжету. Роботи художника виходили яскравими і немов прагнуть вперед. Таке відчуття виникає у глядача саме з-за унікальної методики зображення довгастих фігур, створеної майстром.
Виставки
На початку тридцятих років Микола Миколайович Жуков, фото якого не раз з’являлося в газетах на друге сторінках, починає активну діяльність по організації власних виставок. За підтримки Академії мистецтв СРСР майстер неодноразово виставляв свої картини в багатьох містах Росії, Китаю, Німеччини, Чехословаччини, Болгарії, Італії і Франції.
Художні критики і мистецтвознавці всього світу відзначали унікальність і неповторність робіт Жукова, а також їх неймовірну важливість в справі перемоги над нацистської Німеччиною під час Другої Світової війни.
Урядові нагороди
Особисте життя Миколи Миколайовича Жукова залишилася в тіні, поступившись місце суспільної та культурної діяльності. Крім отриманих під час війни нагород, художник не раз удостоювався великої кількості премій і заохочень ка кіт світових мистецьких спілок, так і від уряду СРСР.
Микола Жуков двічі ставав лауреатом Сталінської премії, отриманої їм за “правдиве відображення життя радянського народу під час війни” та “створення агітаційних матеріалів під час війни”.
У 1971 році майстер удостоївся Золотої медалі Академії мистецтв Радянського Союзу. Колеги визнали неоціненний внесок Жукова відновлення Бородінської панорами, а також створення художньої галереї портретів учасників революційних рухів світу.
В наступному році Микола Миколайович став носієм звання «Почесний громадянин міста Єлець». Незважаючи на постійні роз’їзди, Жуков дуже любив цей провінційне містечко і довгий час жив і працював саме в ньому. Сьогодні там відкрито будинок-музей ім. Н.Н. Жукова.
