Ґрунт як основний джерело живлення рослин потребує різнобічному догляді та підтримці балансу агротехнічних показників родючого шару. Поряд з механічною обробкою у вирішенні подібних завдань активно застосовуються добрива і меліоранти. Комплексно способами поліпшення живлення сільськогосподарської рослинності займається хімічна меліорація, яка вивчає не тільки технологічні параметри застосування енергетичних добавок, але і екологічні аспекти стороннього впливу на ґрунтовий покрив.
Основні поняття меліорації
У перекладі з латинського «меліорація» означає поліпшення. Але стосовно до сільськогосподарської галузі її слід розуміти як цілком певний набір техніко-організаційних заходів, спрямованих на підвищення ефективності сівозміни за рахунок стимуляції сприятливих ґрунтових умов. Сам характер впливу на родючий шар може бути різним, що і визначає базову поділ меліорації на види в залежності від методів підвищення продуктивності землі. Поряд з хімічними прийомами меліорації також застосовуються технічні та гідротехнічні методи, спрямовані на поліпшення водно-фізичних властивостей грунту. Однак тільки хімічні способи дозволяють докорінно поліпшити стан родючого шару по широкому спектру показників, що відбивається і на цифри врожайності. Але і хімічний підхід до меліорації неоднорідний. На базовому рівні виділяють солеобогатительные і кислоторегулирующие заходи, які по-різному регулюють вміст поживних елементів ґрунтового шару.
Меліорація в системі живлення рослин
Процес енергетичного постачання рослинності являє собою складну фізико-хімічну завдання, під час вирішення якої відбувається утворення і перетворення органічних речовин. У цьому контексті хімічну меліорацію слід розуміти як один із способів регуляції балансу корисних елементів у системі кругообігу грунт-рослина. Шляхом точкового зміни окремих параметрів цього взаємодії з урахуванням особливостей вирощування конкретних рослин і характеристик грунту агротехніки підвищують продуктивність оброблюваного ділянки. Однак досягти відчутного результату вдається лише при систематичному використанні засобів хімізації в рамках застосування технологій інтенсивного землеробства. Конкретно способи меліорації виражаються в забезпеченні мінерального живлення як регуляційної основи, але на цьому не обмежуються. Комплексний підхід вимагає також обліку інших факторів, що впливають на ріст і розвиток рослин – в їх числі баланс вологості, світла і тепла.
Вапнування ґрунту
Один з методів меліорації, який, втім, має чимало обмежень і рекомендується до застосування тільки в певних умовах сівозміни. Які ґрунти потребують вапнування? Дана процедура проводиться на кислих ґрунтах, які також піддаються інтенсивному обробітку під зернові сорти рослин. При цьому на сильнокислотных грунтах меліорація такого типу може розглядатися і як чинник захисту навколишнього середовища, що обумовлено зниженням антропогенного навантаження на природу. Якщо говорити про технологічному аспекті, то вапнування діє як засіб компенсації втрат магнію та кальцію у складі грунту в цілях попередження підкислення і погіршення поживного режиму рослин.
Дана технологія використовується не тільки великими агротехнічними підприємствами, а й дрібними фермерами і дачниками. Фахівці рекомендують покращувати баланс кислотності на ділянці за рахунок внесення гашеного вапна пушенки, яку отримують у результаті переробки крейди і вапняку. Внесення цього наповнювача проводять восени або навесні в процесі перекопування. Дана процедура повторюється раз у кілька років.
Гіпсова меліорація
Навіть на кислих ґрунтах не завжди виправдовує себе операція вапнування, не кажучи про те, що і рослинам далеко не у всіх випадках потрібно слабокисла реакція від живильної середовища. У зонах, де домінують лужні і нейтральні грунтові середовища, замість вапнування застосовується гіпсування. У Росії даний підхід успішно використовують у Західному Сибіру і Казахстані. В умовах різкого підлужування необхідно додавання органічних добрив, і вже як радикальний спосіб стимуляції властивостей живильного середовища застосовується хімічна меліорація гипсованием. Досягається таким способом ефект виражається в утворенні нейтрального сульфату натрію, який при відносно невеликому вмісті в ґрунті не шкодить рослинам. При збалансованому зрошенні вдається вивести залишки натрію. Для культур, які чутливі до балансу кальцію у мінеральній базі грунту, гіпсування в кілька разів збільшує врожайність.
Особливості меліорації на солонцевих ґрунтах
Наявність солонцевих плям на поверхні ріллі свідчить про деградацію родючого шару і обумовлює необхідність застосування спеціальних відновлювальних заходів. У їх числі і хімічні методи меліорації, які мають перевагу перед агробіологічним підходом до вирішення проблеми поширення солонців. Це пов’язано з тим, що для самомелиорации зазвичай не вистачає кальцієвих солей, що вимагає підключення спеціальних засобів хімічної регуляції. Крім того, альтернативні види меліорації зразок комплексних і гідротехнічних методів виявляються малоефективними в умовах високого зволоження грунту, так як похідні продукти їх реакцій швидко вимиваються. Що стосується хімічного підходу до меліорації, то він в даному випадку являє собою набір заходів з регулювання лужності і солонцюватості ґрунту шляхом зміни концентрації магнію та натрію. Але і ця група методів реалізується різними способами.
Меліорація солонців кальцієм і фосфором
Внесення кальцію є одним з найбільш ефективних і економічно вигідних способів регулювання грунтових солонців. В якості вихідного матеріалу застосовуються відходи промисловості і природні поклади з вмістом кальцію. Також використовується фосфогіпс на основі фосфорної кислоти. Як показують дослідження, значення хімічної меліорації ґрунтів кальцієвими і фосфорсодержащими матеріалами є вирішальним з точки зору підтримання продуктивності родючого шару. Вже на наступний рік після внесення активного сировини відбувається зміна водно-фізичних властивостей землі. Зокрема, підвищується ефективність дренажу, зникає характерна ґрунтова кірка і в цілому поліпшується структура покриву.
Меліорація солонців органомінеральні компостами
Почасти цей підхід можна назвати комплексним, оскільки в ньому використовується комбінація кальцієвих, кислотовмісних, фосфорних і удобрювальних речовин. Ці та інші компоненти включаються в гнойовий компост і застосовуються в цілях поліпшення харчового режиму грунту на тлі загальної боротьби з солонцями. На практиці застосування з’ясувалося, що хімічна меліорація органомінеральні компостами створює сприятливі умови для поліпшення гумусного стану родючого шару. Наприклад, коефіцієнт кальцієвих гумінових кислот зростає приблизно в 1,3 рази, а вміст рухомих речовин, що порушують живильний баланс, знижується на 25 %.
Висновок
Без правильно підібраною до конкретних умов системи меліорації в сучасних умовах інтенсивного обробітку ґрунтів неможливо і отримання регулярних багатих врожаїв. Для визначення методів і технологій, які дозволять вирішити поточні завдання меліорації, необхідно проведення комплексного дослідження. Навіть на побутовому рівні сьогодні можливий аналіз стану ґрунту приладом для вимірювання кислотності з виведенням показань pH, вологості і освітленості. Ці та інші дані дозволяють точково підбирати рецептури внесених органічних і мінеральних добавок з поправкою на вимоги вирощуваних культур. Якщо говорити про кінцевому ефекті, то користь від меліорації буде носити довгостроковий характер зважаючи активного впливу на гранулометричний склад родючого шару.
