Правовий режим
Вільні міста – це самостійні демілітаризовані і нейтралізовані освіти. Їх правовий режим регулюється міжнародними договорами, його гарантують державні та міжнародні організації. Вільні міста мають певну міжнародну правосуб’єктність.
На відміну від імперських міст, вільні не платили податків імператору. Громадяни надсилали їх безпосередньо в місцеву скарбницю, якою розпоряджалися герцоги і князі – тутешні феодали. Проте в обов’язки таких утворень входила участь у захисті імперських кордонів та надання солдатів з метою участі у хрестових походах.
Що стосується правового становища, то, крім зазначених вище пільг, воно було близько до такої у імперських міст. Вони були залежні від влади імператора.
Трохи історії
Між XIV і XVI ст. частина таких міст перейшла до Швейцарського союзу. А в XVIII ст. інша частина – до Французької імперії. У 1805-06 рр. королівство Баварія аннексировало Нюрнберг і Аугсбург.
У 1803-1806 рр. у німецьких державах була проведена медіатизація. Її суть полягала в тому, що в процесі руйнування Священної Римської імперії під тиском армій Наполеона постало питання про зменшення кількості суверенних князівств. Насамперед вони підпорядковувалися безпосередньо імператору. Їх кількість з трьохсот було скорочено до тридцяти.
Як наслідок, вільні міста були скасовані. Їх поглинули більш великі утворення. Виняток становили лише чотири міста. Це:
- Гамбург;
- Любек;
- Бремен;
- Франкфурт.
У 1866 р. по завершенні австро-пруссько-італійського конфлікту Франкфурт встав на бік Австрії. Після цього його анексувала Пруссія, зробивши частиною однієї з своїх провінцій – Гессен-Нассау. Коли в 1871 р. утворилася Німецька імперія, до її складу увійшли Гамбург, Любек і Бремен. Вони стали державами – членами нового утворення.
