За життя правителя
Вацлав був чеським князем, який жив у 10-му столітті. Примітно, що матір’ю його була язичницями Драгоміра, батьком – чеський князь Вратислав, який був християнином. Останній був убитий, коли Вацлав був ще зовсім юним. Гіпотези про віросповідання Драгомиры все ще залишаються лише теоріями, так як багато істориків стверджують, що вона також була християнкою. Втім, нечисленні джерела, що оповідають про ті каламутні часи, настільки суперечливі, що стверджувати про які-небудь факти з упевненістю не можна.
Так як хлопчик рано залишився сиротою, виховувався бабусею Людмилою, яку нині також зарахували до лику святих. Людмила теж прийняла насильницьку смерть – вона була задушена власною вуаллю імовірно за наказом Драгомиры. Чи це Так? На це питання ніхто не може відповісти з впевненістю.
Коли Вацлав став князем, він доклав багато зусиль, для того щоб поширити християнство серед язичницького населення. З цією метою він збудував величну церкву святого Віта, яку багато хто туристи із задоволенням відвідують. Історики розповідають, що правив він мудро і справедливо, відрізнявся милосердям і людяністю. Але, на жаль, його життя обірвалося дуже рано.
Причинами смерті князя стали політика і релігія. Більшість його підданих залишалися язичниками, як і молодший брат Болеслав. Останнього чеські вельможі, незадоволені політикою князя, намовили убити старшого брата і зайняти його трон.
Задум вдався: Болеслав запросив Вацлава на освячення церкви, де прямо біля сходів храму той був убитий. Історія оповідає про те, що князь насправді знав про підготовку замаху, однак довірив себе Господа, кажучи, що на все воля Його.
Примітно, що на сходах храму перед обличчям смерті Вацлав все-таки повів себе не як святий, а як лицар. І навіть зумів обеззброїти брата, але тут прийшли його поплічники, і один з них завдав фатального удару списом. За легендою, кров, брызнувшую на двері храму, 3 дні не могли відмити. Після чого вона зникла сама.
Пізніше Болеслав розкаявся у скоєному, і переніс мощі убитого в храм Святого Віта. Вони зберігаються там і сьогодні.
