Про автора
Пауль Шмідт народився в листопаді 1911 року в невеликому містечку Кельбра. Виріс в будинку діда, заможного шевця, отримав хорошу освіту – закінчив Кільський університет, де вивчав психологію, філософію, економіку. Вступив В НСДАП, будучи ще гімназистом, в 1931 році і очолив антисемітський комітет. Пауль активно брав участь у діяльності організації з 1935 року обіймав різні посади в Союзі студентів, був одним з ідейних натхненників спалення «неарійських» книг.
У 1936 році отримав докторський ступінь і вважався експертом по пропаганді. У 1938 році вступив в СС і отримав роботу в прес-службі Міністерства закордонних справ, де керував відділом до 1940 року. 28-річний хлопець, він вже був оберштурмбанфюрером СС, що відповідає званню підполковника у Вермахті. Відділ Шмідта відповідав за репортажі у вітчизняній і зарубіжній пресі, що робить вплив на зовнішню політику. За словами історика Ст. Бенца, саме Шмідт винайшов «мовні правила» і був найбільш значущим співробітником преси Третього рейху.
Пауль Карель стрімко просувався кар’єрними сходами. У 1940 році став до МЗС «посланником 1 класу», в 1941-му – секретарем міністра. У його функції входила організація прес-конференцій в МЗС. Під його керівництвом видавався пропагандистський журнал «Сигнал», і в 1945 році в його відділі працювали більше 200 співробітників. Його вплив у системі пропаганди конкурувало хіба що з першим прес-секретарем А. Гітлера Отто Дітріхом.
