Літературний твір Віктора Васильовича Смирнова «Тривожний місяць вересень», опубліковане в 1971 році, характеризується багатим ідейним змістом, глибокої реалістичністю, достовірним відображенням особливостей менталітету та побуту персонажів. Воно не перенасичене пропагандою, увагу акцентовано на затвердження загальнолюдських цінностей. Повість надзвичайно красива з художньої точки зору. Тому не дивно, що цей твір отримав дві екранізації. Першою став однойменний художній фільм 1976 року режисера Леоніда Осики, другий – його ремейк у телеформаті «Краплі крові на квітучому вереску» 2011 року. Міні-серіал складається з шести епізодів, його рейтинг IMDb: 7.00.
Сюжет
Оповідання фільму «Краплі крові на квітучому вереску» починається з повернення в маленьке поліське село Глухары на реабілітацію тяжкопораненого молодого бійця розвідроти Івана Капелюхи. Юнак живе у своєї бабусі Серафими і думає лише про швидке повернення на фронт. Проте медична комісія районної міста повернутися на війну йому не дозволяє. При цьому пропонує серйозну і не менш небезпечну роботу в тилу. У складі спецзагону він повинен знайти і знешкодити бандформування Горілого, вона ховається в лісах. Так молодий фронтовик-інвалід стає «ястребком» – членом винищувального батальйону.
Гідна екранізація
Проект режисера Дмитра Йосипового, і виступив в якості сценариста Віктора Смирнова має дві назви: «Літо вовків» і «Краплі крові на квітучому вереску». Знімальний процес серіалу проходив на території республіки Білорусь: частково в Гродно, але переважно під Мінськом.
З першого епізоду фільм заворожує своєю атмосферою, створеної спільними зусиллями оператора Олексія Тягичева і композитора Руслана Муратова, і тримає в неослабному напрузі до самого фіналу. Критики нерідко звинувачують авторів у надмірній затягнутості проекту, хоча з оповідання неможливо викинути жодної хвилини: кожна з мізансцен виправдана і цікава.
Переваги і недоліки
Похвали гідна режисерська робота: візуалізація фільму відмінна. Сценарій проекту «Краплі крові на квітучому вереску» може послужити зразком для початківців драматургів. У ньому відсутні зайві сцени і непотрібні виснажливі діалоги – все тільки по темі. Персонажі промальовані об’ємно. Позитивним співчуваєш і співпереживаєш, негативні спонукають замислитися над їх особистісними мотивами і вибором. Закадровий текст читає Юрій Назаров – в його виконанні такий авторський прийом здається на рідкість вдалим.
Особливих недоліків міні-серіал «Краплі крові на квітучому вереску» не має, про що свідчать його рейтинг і відгуки глядацької аудиторії. Однак професійних кінокритиків і простих обивателів кілька збентежив фінал проекту. Кінцівка неприродно зім’ятою, неначе у творців підтискали строки або скінчився бюджет і все знімалося в один день.
Акторський ансамбль
Яскравою рисою стрічки «Краплі крові на квітучому вереску» заслужено вважаються своєрідні, колоритні і харизматичні персонажі. Заслуга в цьому виконавців, залучених до виробництва телефільму. Всі актори у своїх образах органічні і переконливі, тому персонажі живі, залучають глядача у вир подій. У міні-серіалі знімалися Олексій Бардуков («Диверсант», «Метро»), Ігор Скляр («Бережіть жінок», «Ми з джазу»), Юлія Пересільд («Битва за Севастополь», «Наречена»), Марія Куликова («Перша спроба», «Десантура»), Олександр Воробйов («Псих», «Олігарх»), Сергій Колтаков («Валентина», «Мама не горюй»), Михайло Євланов («Брестська фортеця», «Свої») і багато інші вітчизняні артисти, які грали натхненно, органічно і достовірно.
