Особливості структури співпроцесора
Навіть у рамках виконання типових арифметико-логічних операцій буває недостатньо потужностей звичайного МП. Наприклад, мікропроцесор не має можливостей для виконання арифметичних команд, які передбачають використання чисел із плаваючою точкою. Для подібних завдань застосовують співпроцесори, в структурі яких передбачається об’єднання центрального процесора з декількома МП. При цьому сама логіка роботи пристрою не має принципових відмінностей від базових правил побудови арифметичних мікросхем.
У сопроцессорах виконуються типові команди, але в тісній взаємодії з центральним модулем. У даній конфігурації передбачається постійний контроль черг команд по декількох лініях. У фізичній структурі мікропроцесора даного типу допускається використання незалежного модуля для забезпечення вводу-виводу, особливістю якого є можливість вибору своїх команд. Однак для коректної роботи такої схеми співпроцесори повинні чітко визначати джерело вибору команд, координуючи взаємодія між модулями.
З концепцією пристрою співпроцесора пов’язаний і принцип побудови узагальненої структури мікропроцесора з сильно пов’язаної конфігурацією. Якщо в попередньому випадку мова може йти про незалежну блоці введення-виведення з можливістю власного підбору команд, то сильно пов’язана конфігурація припускає включення в структуру незалежного процесора, керуючого командними потоками.
