Олександр Віницький – популярний вітчизняний композитор і гітарист. Він славиться неповторною манерою виконання і оригінальним репертуаром. Його стиль експерти називають джазом, виконаним на гітарі. Вінницький вважається представником класичної музичної школи, при цьому він поєднує її з володінням різними джазовими стилями. Одна з ключових його творчих особливостей – вміння зберегти джазові деталі у своїх композиціях на протязі всього їх звучання. У глядача при цьому створюється стійке відчуття, що грає не одна гітара, а дві, до того ж їх супроводжує контрабас. У цій статті ми розповімо про його біографії і творчої кар’єри.
Дитинство і юність
Олександр Віницький народився в 1950 році. Він з’явився на світло в Омську. Його батьки любили музику, це захоплення прищепили своєму синові. Вже підлітком, перебуваючи під сильним впливом свого старшого брата Віктора, герой нашої статті почав грати на саксофоні. Зацікавившись джазовою музикою, вчився грати на трубі в музичній школі.
Важливим моментом для Олександра Виницкого став той день, коли він узяв у руки батьківську гітару. Якось він спробував зіграти на ній знайому мелодію, після вже не міг з нею розлучитися.
Спочатку Саша вчився грати на гітарі самостійно, оволодівши початковими прийомами поводження з класичною гітарою з нейлоновими струнами. Потім прийшов в танцювальний ансамбль, де почав виступати з електрогітарою.
На початку творчого шляху
З дитинства Олександр знав, що присвятить своє життя творчості. Він слухав музику постійно, не пропускав жодного значущого концерту в місті. Навчався на магнітофонних записах, намагаючись відтворити сподобалися йому імпровізації, теми, акорди, які брали відомі музиканти. Його “вчителями” на відстані були Бенсон і Пасс, Монтгомері та Хол.
Також Олександра Виницкого надихали джазові піаністи – Пітерсон, Брубек, Гарнер, Еванс, саксофоністи – Гетц, Дезмонд, Маллигэн.
Після школи герой нашої статті приймає рішення вступити до політехнічного інституту. При цьому він не залишає заняття музикою. Більш того, в студентські роки вони приймають ще більш інтенсивний характер. Постійно граючи на класичній гітарі, Олександр Віницький виступає з танцювальними та джазовими творами.
У політехнічному інституті він очолює інститутський ансамбль, до якого входять вокальний та інструментальний квартет. Сам пише аранжування, намагається переробити джазові мелодії для класичної гітари. Разом зі старшим братом, який грає на саксофоні, виступає на великих джазових фестивалях в Свердловську й Новосибірську.
З гітарою не розлучаючись
У 1974 році Олександра Йосиповича Виницкого закликають на службу до складу радянських збройних сил. Тут він продовжує розвивати свою майстерність.
Герой нашої статті грає у військовому оркестрі. Він спеціалізується на класичній і бас-гітарі.
Повернувшись на громадянку, яка надходить в музичне училище в Свердловську. Олександр тепер навчається по класу класичної гітари. У студентські роки не тільки не припиняє концертну діяльність, а починає виступати ще частіше, ніж раніше. Він створює в місті джазовий і гітарний клуб, його музика постійно звучить на місцевій радіостанції і телеканалах.
Театральна кар’єра
У 1980 році гітариста Олександра Виницкого запрошують працювати в Омський драматичний театр на посаду музичного керівника. Наступні п’ять років своєї кар’єри він проводить за створенням звукових ефектів та музичного оформлення вистав.
За цей час йому вдається скласти музику до 7 вистав, все працює більш ніж з 30 постановками. Вміння володіти максимально широким спектром музичних стилів, а також постійно мінливий характер діяльності роблять його універсальним музикантом.
Переїзд до Москви
Важливою у його кар’єрі стає знайомство з Оленою Камбурової, яке відбулося в 1985 році. Вона пропонує йому приїхати в столицю, почати співпрацювати з її групою як аранжувальника і гітариста. Віницький вирішує не упускати такий шанс.
Важливо, що в Москві він не тільки працює, але і продовжує удосконалювати свою музичну освіту. Для цього в 1986 році поступає в академію імені Гнесіних. Навчається на факультеті естрадного мистецтва.
Особливу увагу в цей період приділяють історії джазу, джазовим аранжуванням і гармонії. При цьому продовжує відточувати виконання на гітарі класичних творів.
У співпраці з Оленою Камбурової пише аранжування до багатьох її пісень. Частина з них входить в альбом співачки “Хай осінить тиша”, який випускає радянська фірма звукозапису “Мелодія” в 1987 році.
Під час роботи з Камбурової ноти для гітари Олександра Виницкого виявляються затребувані в багатьох творах того періоду. Також він пише концертні композиції в джазовому стилі на теми Гершвіна, Жобіма, Завинулы, Роджерса. В результаті у нього складається власна авторська програма, яка включає в себе музику з самих різних джазових стилів.
Авторська програма
У 1988 році герой нашої статті вперше представляє на суд публіці на фестивалі класичної гітари, який проходить у польському Любліні. Саме тоді і зарубіжним слухачам стає відомо ім’я Alexander Vinitsky.
У цей же період своєї творчості герой нашої статті приділяє велику увагу аранжуванні на гітарі. Важливою особливістю його творчості стає застосування ритмічних структур, які він використовує протягом всієї композиції поряд з мелодическими лініями. Також дізнаються Виницкого по характерному “шагающему” басу його творів. При цьому його великий палець виконує функцію контрабаса, а решта замінюють музикантів цілого оркестру.
В своїх авторських творах на гітарі Alexander Vinitsky завжди домагається того, щоб зберігалася постійна пульсація, а також мелодійні лінії. В результаті його мелодії, що виконуються на гітарі, звучать так, ніби грає ціле тріо музикантів.
У нього виробляється власний унікальний стиль. Фахівці відзначають, що для його втілення в життя необхідна серйозна класична музична школа, великий обсяг знань з джазової музики, виключне володіння інструментом. Віницький регулярно виступає на джазових фестивалях, приводячи у захват публіку своїми сольними виступами. З його творчістю знайомляться на великих конкурсах в Єкатеринбурзі, Петрозаводську, Києві, Донецьку, Воронежі.
Сольний альбом
У 1991 році ноти Олександра Виницкого лягають в основу його сольного альбому “тихий Зелений світ”, який випускає студія звукозапису “Мелодія”. До нього увійшли такі відомі його твори, як “Чекаю звісток”, “Подорож у часі”, “Метаморфози”, композиція “Зелений тихий світ”, яка і дала назву альбому. До того ж на платівці були представлені його аранжування мелодій Бонфа, Жобіма, п’єси Альмейды.
У 1993-му Віницький на час їде з країни. Спочатку він живе в польському Щецині, де працює при місцевому Центрі культури молоді. Потім переїздить до Кракова. У Польщі герой нашої статті веде активну викладацьку, творчу і композиторську діяльність.
На місцевому телебаченні записує свій сольний концерт, який потім неодноразово транслюється. Після виступу на одному із зарубіжних фестивалів Віницький потрапляє в поле зору французького музичного видавництва LEMOINE, з яким Олександр підписує персональний контракт. В 1995 році у Франції виходять відразу два його альбоми. Їх назви на російську мову можна перевести як “На шляху до джазу” і “Самотній голос”.
Робота в Кракові
У 1996 році дві його сольних аудіокасети виходять у Кракові. На них він виконує композиції власного твору останніх років. Трохи пізніше в іншому краківському видавництві виходять ще чотири його роботи. Серед них “Різдвяні пісні для двох і трьох гітар” і “Обробки для гітари творів Штрауса, Шуберта і Бетховена”.
В цьому польському місті Олександр регулярно виступає в місцевому популярному джазовому клубі під назвою “У Муниака”, де незабаром перетворюється в справжню зірку. Він регулярно дає майстер-класи і сольні концерти, займає місце в журі престижного музичного Краківського фестивалю.
Повернення в Росію
Провівши кілька років за кордоном, Віницький повертається в Москву в 1996 році. Він продовжує виступати на фестивалях, дає сольні концерти, пише власну музику.
У тому ж році відбувається важлива подія в його музичній кар’єрі. У бельгійському видавництві виходить його джазова сюїта для дітей “Карусель”.
У 1997 році у Франції на світ з’являється сольний диск Олександра з композиціями, які він виконує виключно на гітарі. В цей альбом входять не тільки його авторські твір, але й аранжування творів Бонфа, Жобіма, Берда, Жильберто. Паралельно в Ізраїлі виходить його платівка “Жовтий верблюд”, яка через три роки перевидається в Москві.
Слідом з’являються його спільний альбом з саксофоністом Олегом Кірєєвим, нотні збірники “Джазові прелюдії і блюзи” і “Джазові вправи і етюди”. Виходить збірка “Дитячий джазовий альбом”, який стає важливою складовою частиною його семінарів, присвячених виконанню на гітарі джазової музики. З лекціями по цій темі Віницький виступає в Росії і за кордоном.
Серед наступних альбом музиканта слід зазначити платівки “5 композицій на єврейські теми”, “Джаз Арія”, “Сюїта в джазовому стилі”.
Викладацька діяльність
В останні роки Віницький сконцентрувався на педагогічній роботі. Він читає лекції в академії імені Гнесіних по класу класичної гітари.
Деякий час викладав в естонському місті Тарту майстерність аранжування. Його щорічні майстер-класи та семінари регулярно збирають велику кількість слухачів.
Більш того, у нього існує кілька авторських програм, за якими вже багато років навчаються численні студенти по всьому світу.
