Старше покоління ще пам’ятає ті далекі часи, коли про якісь там “липучках” ніхто і не чув, а черевики не застібалися, а зав’язувалися з допомогою шнурків. Якщо, наприклад, ви були любителем грати взимку в хокей, а влітку – у футбол, то рано чи пізно траплялася звичайна неприємність – у шнурків обривалися наконечники. І з цього моменту взуватися було справжнім випробуванням терпіння. Потрібна була спритність рук, щоб загострити шнурок і всунути його в отвір. А про те, що таке эглет, мало хто знав тоді. Та й зараз теж.
Історія виникнення
Слово “эглет” з’явилося в російській мові не дуже давно за історичними мірками – 200 років тому. У нього дві батьківщини: Англія, де існує поняття aglet, і Франція, де також знали, що таке эглет (або aiglet).
До Петра I в Росії традиційної жіночої одягом був сарафан, а взуття була позбавлена будь-яких шнурків. Російські дами сиділи вдома і ні про які асамблеях не думали.
А вже про те, щоб виставляти свої “принади напоказ – і поготів. І як можна зашнурувати панночку, про це на Русі не знали. Але коли імператором була введена іноземна мода, то виникла і потреба в такий аксесуар, як шнурівка на сукнях. Взуття це спочатку не торкнулося. Але після того, як Петро I придумав прообраз сучасної конструкції ковзанів, то шнурки знадобилися і там.
А тепер уявіть, яких зусиль коштувало панночку одягнути або роздягнути. Зрозуміло, хтось дуже тямущий винайшов пристосування, що полегшує цей нудний і кропіткий процес. Воно було придумано не в Росії, а прийшло звідти, де всі ці дрібні подробиці дамського туалету були в повсякденному побуті. Скоріше всього, це була Франція.
