На Камчатці є невеликий закритий місто Вілючинськ, відвідати який звичайному мандрівникові неможливо. Створений він завдяки об’єднанню в 1968 році декількох селищ: Сельдевая, Приморський та Рибачий.
Колишній селище Камчатки Рибачий є одним з районів цього міста. До 1954 року дане селище іменували Нової Тар’єю.
Загальні відомості про Камчатці
Камчатка – це найунікальніша території в масштабі всього світу.
Географічне положення, клімат і природні ресурси краю дозволяють приймати тут туристів протягом усього року. Багатий край мінеральними й термальними джерелами, вулканами і льодовиками. Тут знаходиться знаменита Долина гейзерів. Також ці місця відрізняються не пошкоджене цивілізацією фауною і флорою.
Камчатка розташовує трьома державними заповідниками, 19 державними замовниками і мн. ін. охоронними природними зонами. До категорії охоронюваних віднесені 18 % від площі всього Камчатського краю. В список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено шість особливо охоронюваних територій, які об’єднані під однією назвою – Вулкани Камчатки.
Вілючинська
Населений пункт Рибачий Камчатки включений до складу міста-порту, що має статус закритого територіально-адміністративного утворення. Це місто підводників, розташований на берегах бухти Крашеніннікова (Авачинська губа) в 25 кілометрах від р. Петропавловськ-Камчатський. Морський порт має статус ЗАТЕ База атомних ракетних крейсерів («Осине гніздо»).
Створений у 1968 році. Площа його території дорівнює 404 кв. км.
Вілючинська – це, швидше за все, не місто з населенням трохи більше 25 тисяч осіб, а об’єднання військово-морських баз, що знаходяться недалеко від Петропавловська-Камчатського. Вся його територія закрита для відвідування зона, що має власну інфраструктуру: школи, дитячі сади і християнські храми.
Трохи західніше від нього (25 кілометрів) розташоване р. Петропавловськ-Камчатський, а північніше (26 км) знаходиться аеропорт Елизово. Чисельність населення – трохи більше 24,5 тис. осіб (перепис 2005 року). У 1996 році ця цифра мала більше значення – 37,4 тис. жителів. Основну частину населення складають військовослужбовці з членами їх сімей.
Територіально місто Вілючинськ поділений на три окремих мікрорайону, розташованих на деякій відстані один від одного. Це:
- найбільший за площею Приморський «спальний» район;
- Сельдевая – місце докування підводних човнів;
- район колишнього селища Рибачий.
Розташування й опис селища
Невелике селище Камчатки Рибачий розташований в Авачинській губі, на березі бухти Тар’я-Крашеніннікова. Територія його в основному розміщується на вузькому перешийку між бухтами Богатирівка і Крашенинникова. Рік його заснування з назвою Нова Тар’я – 1931. З 1954 року перейменовано в селище Рибачий.
Сьогодні в цьому районі, що є частиною міста Vilûčinska, базуються атомні підводні човни Тихоокеанського флоту РФ. До 1994 року таким був Петропавловськ-Камчатський-53.
Сьогодні п. Рибачий Камчатки, який представляє собою житловий район Vilûčinska, від «основного» міста трохи відрізняється своїми ландшафтами. Вулиці більшою мірою в’ються у вигляді серпантину, а всі будівлі розташовані за принципом каскаду.
Природа краю
Рибальське селище (Камчатка, р. Вілючинська-3) – це місце проживання моряків-підводників і їх сімей. В околицях населеного пункту немає гейзерів, вулканів, однак тут є дивно красиве тихоокеанське узбережжя бухти Станицкого і Безіменна, до яких йти приблизно годину-дві. Неподалік розташована бухта Порятунку, в якій у середині червня спостерігається дивне явище – нерест уйка (мойви). Знаходяться тут і два озера: Вілюй і Саранная.
З вершин гір Голгофи, Їдальні, Великого і Малого Чаклуна, а також Високою відкриваються чудові види на вулкани Камчатки і на безкрайні водні простори Тихого океану. Слід зазначити, що за останні роки змінилися на краще і дороги на Камчатці.
Пам’ятки
Дорога, ведуча до цього куточка Камчатки (фото Рибальського селища наочно демонструє це викликає захват від краси навколишньої природи.
Акваторія бухти Крашеніннікова дивно красива. Крім різних природних ландшафтів (лісів, сопок, вулканів, ярів, мальовничих круч і бухт), тут можна побачити безліч рукотворних пам’яток. Це відкриті і закриті доки, пристані з справжніми підводними човнами і суднами-буксирами. Та й весь Рибальське селище виглядає чудово. Все це можна побачити, добираючись до селища на звичайному рейсовому автобусі (шлях становить 25 кілометрів).
В кінці 90-х років XX століття на території Vilûčinska були побудовані православні храми: св. Апостола Андрія Первозванного (такого гарнізонного плану єдиний на всьому Далекому Сході) і Преподобного Серафима Саровського. У другому донині зберігаються дзвони військових кораблів «Сибір», «Чажма», «Спаськ», «Чукотка», «Сахалін» і «Чумикан».
Висновок
Слід зазначити, що місто Вілючинськ, в який входить і Рибальське селище (Камчатка), відомий не лише своєю засекреченими, але і досить давньою історією освоєння. Перші поселення на місці цього містечка виникли 3 тис. років тому. Розташовувалися вони на перешийку між озером Дзеркальним і бухтою. Саме в цьому місці в результаті археологічних розкопок виявлені стоянки. Виходить, що історія поселень починається не з 1968 року, а набагато раніше. Відомо, що перша згадка про це місце як про населеному пункті знайдено в щоденнику С. П. Крашеніннікова. Датовано воно березнем 1739 року.
Місця ці здавна були населені корінний народністю півострова Камчатка, чиї предки жили тут ще в льодовиковий період та в часи кам’яного віку. На території Vilûčinska і його околиць археологами виявлено 7 ительменских стоянок. Культура їх відноситься до періоду 2000 років до н. е. – 1000-річчя нашої ери.
