Професійний розвиток педагога – це процес, в ході якого формується комплекс значущих якостей, що виражають цілісну структуру, а також особливості викладацької діяльності. І багато в чому саме він визначає якість освіти, що надається вчителем. Тому що дійсно чогось навчитися можна лише у того педагога, який сам продовжує удосконалюватися протягом всього життя. І так як ця тема дуже велика і актуальна, зараз слід приділити їй трохи більше уваги.
Особливості процесу
Професійний розвиток педагога відбувається за допомогою заломлення впливу соціального середовища через свої внутрішні установки. Можна сказати, що вихідна база для цього процесу складається з наступних аспектів:
- Висока важливість своєї професійної ролі.
- Узагальнення викладацької діяльності, прогнозування перспектив.
- Осмислення ймовірних педагогічних рішень, а також їх наслідків.
- Здатність до самоконтролю.
- Бажання вдосконалюватися і розвиватися.
У ході професійної соціалізації якості педагога не тільки формуються – вони ще й змінюються, можуть посилюватися або послаблюватися.
Важливо зауважити, що в даному процесі викладач є не тільки носієм яких-небудь якостей. Він ще виступає в ролі провідника – є прикладом для наслідування, простіше кажучи. Причому не стільки для учнів, скільки для інших вчителів.
Викладач, що знаходиться на гідному рівні особистісного і професійного розвитку, активно перетворює в кращу сторону не тільки себе, але і всю педагогічну діяльність в цілому, задає нові стандарти.
Про значущість розвитку
Чому питання самовдосконалення викладача надається така значимість? Тому що в сучасному світі головний принцип побудови освітнього процесу полягає у розвитку особистості вихованців.
Дітям у школах намагаються прищепити навички, що дозволяють їм продуктивно вчитися, а також реалізовувати пізнавальні інтереси, освітні потреби та професійні запити, які у них сформуються в подальшому.
Тому на перший план виходить завдання організувати освітню середу, яка сприяла б розвитку і вдосконалення особистісної сутності кожного учня.
Рішення даного завдання безпосередньо залежить від того, які вчителі працюють в школі. І ось тут має місце професійний розвиток педагога. Адже викладач – це ключова фігура реформування освіти. В нашому світі, який постійно змінюється, головною його якістю стає вміння вчитися.
Тому найважливіша умова запровадження ФГОС у загальноосвітній заклад – підготовка викладача, формування його педагогічної та філософської позиції, а також різних компетенцій. До них, в свою чергу, відноситься комунікативна, методологічна, дидактична і т. д.
Працюючи за стандартами, викладач зобов’язаний перейти від традиційних методів до що розвиваються. Треба пам’ятати про важливість особистісно-орієнтованого навчання, використання технологій рівневої диференціації, інтерактивних методів і т. д.
Поняття компетентності
Про нього також необхідно розповісти, оскільки воно є важливим і досить-таки багатофакторним. В даній темі компетентність можна охарактеризувати як явище, яке включає систему теоретичних знань викладача, а також способи їх застосування в тих чи інших ситуаціях.
Сюди ж слід віднести ціннісні орієнтації педагога та інтегративні показники, що відображають його культуру. Це ставлення до своєї діяльності і до себе самого, мова, стиль спілкування і багато іншого.
Розповідаючи про розвиток професійної компетентності педагога, треба також зазначити, що дане визначення входять також поняття особистісних якостей. Вони необхідні для грамотного викладання. Успішним можна назвати лише того вчителя, який на однаково високому рівні здійснює педагогічне спілкування та діяльність, а також домагається стабільно вражаючих результатів у вихованні і розвитку.
Важливо запам’ятати дане визначення. Оскільки саме у відповідності з ним оцінюється рівень розвитку професійної компетентності педагога. Зазвичай враховують такі критерії:
- Володіння сучасними технологіями сфери викладання і застосування їх у своїй професійній діяльності.
- Готовність братися за вирішення предметних професійних завдань.
- Уміння контролювати свою діяльність, беручи до уваги встановлені норми і правила.
Але найважливіша складова – це здатність особисто здобувати нові вміння і знання, а потім у подальшому використати їх у практичній діяльності. Адже в наш час суспільство зазнає стрімкі, глибокі зміни. Найдинамічніші за всю історію, можна сказати. Якщо кілька десятиліть тому одного освіти вистачало на все життя, то зараз вже діє інший стандарт. Його можна охарактеризувати як «освіта через все життя».
Про професіоналізм
Горезвісне поняття компетентності можна розглядати і інакше. Оскільки мова йде про професійний розвиток педагогів професійної освіти (і середнього також), то необхідно обмовитися, на чому дана властивість особистості базується. Що ж, основою тут є тільки ерудиція і авторитетність.
Компетентністю можна назвати здатність вчителя перетворювати свою діяльність в унікальне, ефективний засіб формування особистості учня. В даному випадку викладач є своєрідним суб’єктом педагогічного впливу, структурують практичні та наукові знання. При всьому цьому переслідується лише одна мета – більш ефективно вирішувати професійні завдання.
До основних складових даного поняття можна віднести такі компетентності:
- Спеціально-педагогічна. Мається на увазі авторитетність вчителя і його обізнаність у певній науці (або кількох), яка визначає зміст предмета, показаного до вивчення вихованцям.
- Спеціальна. Вона базується на науковій компетентності вчителя, тобто на наявних у нього знаннях і здатності застосовувати їх на практиці. Це і робить його надійним джерелом навчальної інформації.
- Науково-педагогічна. Тут мається на увазі вміння викладача перетворювати науку у спосіб виховного впливу на школярів.
- Методична. Полягає в умінні вчителя вибирати оптимальні методи навчання, необхідні для вирішення дидактичних завдань. Це здебільшого стосується фахівців, які навчають студентів педагогічного факультету їх подальшої діяльності – методикою викладання.
- Соціально-психологічна. Включає в себе знання процесів спілкування, здійснюваного в групах учнів та студентів, а також вміння використовувати комунікації в цілях вирішення завдань і досягнення результатів.
- Диференційно-психологічна. Відображається в умінні викладача розбиратися в індивідуальних особливостях його вихованців, їх здібності, недоліки, переваги та сильні сторони характерів. Це відбивається у подальшому формуванні вчителем індивідуального підходу до кожного школяра.
- Аутопсихологическая. Полягає в обізнаності викладача про своїх слабких і сильних сторонах і бажання постійно вдосконалюватись заради підвищення ефективності власної праці.
- Общепедагогическая. Тут передбачається обізнаність учителя про необхідність науково підходити до проектування і подальшої організації педагогічного процесу.
Загалом, компетентність є досить складним і багатогранним поняттям. Зрозуміло, воно відіграє важливу роль в темі професійного розвиток педагога. Саме за рівнем компетентності можна спрогнозувати результати здійснюваної вчителем викладацької діяльності.
План професійного розвитку педагога
Він завжди складається в індивідуальному порядку, але мета в будь-якому випадку одна – підвищення горезвісних компетенцій відповідно до вимог, що пред’являються в сучасному світі до викладачів.
Супутніми завданнями можуть бути вивчення і подальше використання сучасних методик та технологій для організації навчально-пізнавальної діяльності та підвищення якості навчання школярів.
Ось що зазвичай входить в план професійного розвитку педагога:
- Освоєння психолого-педагогічних технологій (інклюзивних, в тому числі) і подальше їх застосування. Це необхідно для адресної роботи з різними контингентами вихованців, починаючи з соціально вразливих дітей, закінчуючи обдарованими.
- Формування та вдосконалення індивідуального стилю викладання.
- Освоєння технологій, прийомів і методів, відповідних новим ФГОС.
- Прийняття активної участі в різних конкурсах, конференціях, практикумах і семінарах.
- Розробка і подальша реалізація нових індивідуальних програм розвитку вихованців (як правило, спільно з батьками).
- Планування і проведення уроків нового або більш широкого формату (наприклад, заняття-екскурсія).
- Освоєння спеціальних технологій і подальше їх застосування в цілях реалізації корекційно-розвиваючих завдань.
- Створення для розкриття індивідуальних здібностей вихованців оптимальних умов, сприяння формуванню в них навичок самостійної навчальної діяльності, залучення для цього інформаційних і комунікативних технологій.
Зрозуміло, це лише приклад. Плани, що відображають професійний розвиток педагогів професійної освіти (а також загального, середньо-спеціальної і т. д.), зазвичай набагато більш докладні. І перед їх складанням проводиться ретельний аналіз цілей, завдань, аспектів викладацької діяльності, а також особистих результатів та досягнень вчителя.
Витримка і самовладання
Вище було багато сказано про особливості професійного розвитку сучасного педагога. Тепер треба загострити увагу на окремих якостях, наявність яких характеризує вчителя як справжнього фахівця.
Витримка і самовладання є серед них ключовими. Педагогові потрібно уміти завжди зберігати спокій, тримати під контролем свої почуття, не давати волі темпераменту. На заняттях вчитель повинен бути оптимістичним, життєрадісним і бадьорим, але не надмірно збудженим.
Без цих якостей розвиток професійної діяльності педагога неможливо. Тому що саме викладання – сфера, насичена напруженими ситуаціями і факторами, які пов’язані з можливістю виникнення підвищеної емоційності. Тому без терпіння, такту, толерантності, раціональності та стійкості в цій діяльності не обійтися.
Совість
Розповідаючи про розвиток професійних якостей педагога, треба відзначити увагою поняття совісті. У даному випадку мається на увазі суб’єктивне усвідомлення вчителем своєї відповідальності і боргу перед вихованцями, яке пробуджує потребу вступити у відповідності з нормами викладацької етики. Адже саме з цього і народжується професійна самовідданість.
Сюди ж можна віднести ще поняття педагогічної справедливості. Її відбиває об’єктивне ставлення вчителя до кожного учня. Справжній фахівець не ділить вихованців на любимчиків і всіх інших. А якщо якісь учні і викликають симпатію, то це ніяк не впливає на оцінку їхніх успіхів.
Честь і етика
Обговорюючи тему розвитку професійних компетенцій педагога, треба ще згадати і ці поняття. Честь у цьому випадку наказує певні вимоги до поведінки вчителя, спонукає до певних ситуаціях вести себе відповідно професії та соціального статусу.
Адже те, що собі може дозволити звичайна людина, не завжди доступно вчитель. Та соціальна та професійна роль, яку він виконує, наказує особливі вимоги до морального вигляду і культурного рівня. Якщо педагог знизить планку, то він тим самим не тільки себе принизить, а ще й спровокує погіршення ставлення в суспільстві до професії та її іншим представникам в цілому.
В умовах професійного розвитку педагога важливу роль грає ще і етика. Так називається гармонія поведінки, свідомості і моральних почуттів викладача, що виявляється у всьому, але зокрема у спілкуванні (з учнями, батьками, колегами).
Умови
Все раніше сказане – це лише мала частина того, що стосується особистісно-професійного розвитку педагога. До викладачів дійсно пред’являються дуже високі вимоги в сучасному світі. І зрозуміло, щоб вони справлялися з нескінченним переліком зобов’язань, їм необхідно надавати відповідні умови.
Професійний розвиток особистості педагога неможливе без його невгамовного бажання займатися цією діяльністю. Але це внутрішнє умова. До зовнішніх можна віднести:
- Матеріальне і моральне стимулювання досягнень.
- Сприятлива акмеологічна середовище.
- Стороння віра в успіх викладача.
- Постійна підтримка вчителя на кожному етапі його професійного шляху.
- Оновлення змісту профтехосвіти відповідно з тим темпом, з яким змінюється навколишнє середовище.
- Допомога в реалізації педагогічного творчого потенціалу.
- Мотивування в розвитку освітньої установи, націленість на його процвітання.
- Надання можливостей для досягнення успіху в професійній діяльності (всім без винятку вчителям).
Все це не просто впливає на становлення професійної зрілості викладача. Коли держава надає вчителям умови для їх роботи, вони розуміють, що роблять дійсно значиму роботу, яку цінують у суспільстві.
Висновок
Звичайно ж, є маса інших факторів професійного розвитку педагога. Але якщо резюмувати, то ось які якості та особливості повинні бути у людини, що бажає займатися даною діяльністю і надалі вдосконалюватися в ній:
- Тенденція до лідерства.
- Висока ерудованість, добре поставлена мова.
- Вміння спрямовувати всі свої якості на досягнення педагогічних завдань.
- Гипертимность.
- Соціальна активність, бажання сприяти вирішенню проблем, що стосуються педагогічної діяльності.
- Урівноважений і сильний тип нервової системи.
- Бажання працювати з дітьми, отримання від цього духовного задоволення.
- Уміння враховувати індивідуальні особливості учнів.
- Вимогливість (до інших і до себе).
- Вміння ставити і чітко формулювати цілі.
- Чуйність і добросердечність.
- Вміння швидко приймати правильні рішення в екстремальних умовах.
- Організованість.
- Впевненість у собі.
- Схильність до демократичного стилю спілкування.
- Адекватна самооцінка.
- Безконфліктність.
- Вміння співпрацювати.
Будь-яка програма професійного розвитку педагога буде освоєна людиною, якій притаманні ці якості. У той же час хорошим викладачем ніколи не стане той, кому властиві такі риси:
- Мстивість.
- Упередженість.
- Неуважність.
- Неврівноваженість.
- Зарозумілість.
- Безпринципність.
- Безвідповідальність.
- Некомпетентність.
- Схильність до рукоприкладства.
- Агресивність.
- Грубість.
І зрозуміло, що головне «протипоказання» до педагогічної діяльності – це лінь. Так, професія педагога надзвичайно соціальна, і багато сказане має відношення саме до морального, духовного аспекту. Але хорошим викладачем ніколи не стане ледачий, не бажає розвиватися людей. Він просто не зможе навчити своїх вихованців чогось корисного і дійсно потрібного. А адже це суть педагогічної діяльності.
