Вагітність — важливий етап у житті кожної жінки. Однак процес виношування дитини в утробі є стресовим фактором для організму. У цей період часто загострюються хронічні захворювання. Перші симптоми пієлонефриту при вагітності розпізнати можуть не всі. Це пояснює пізніше звернення жінок за медичною допомогою.
Медична довідка
Під пієлонефритом прийнято розуміти запальне захворювання чашково-лоханочного апарату нирок. Його розвиток провокують різні бактерії. Недуга може проявитися на абсолютно будь-якому терміні вагітності. Проявляється він тріадою симптомів: підвищення артеріального тиску, болі в попереку, поява білка з домішками крові в сечі.
У здоровому організмі нирка складається з декількох дрібних чашечок, які об’єднані в більш великі миски. З них урина по сечоводу направляється в сечовий міхур. Подібна будова забезпечує оптимальну фільтрацію знаходиться в організмі рідини. При вагітності збільшується день від дня матка постійно тисне на органи сечовидільної системи, провокуючи тим самим застійні явища. Це створює сприятливі умови для активності патогенної флори і, як наслідок, розвитку пієлонефриту.
Різновиди недуги
Існує кілька типів захворювання.
Залежно від часу виникнення виділяють первинний і вторинний пієлонефрит. При первинному запальний процес не супроводжується порушеннями уродинаміки, відсутні інші патології нирок. Вторинний пієлонефрит розвивається на тлі захворювань сечостатевої системи.
За характером перебігу виділяють гостру і хронічну форму. Гострий пієлонефрит при вагітності проявляється раптово. Первинні симптоми дають про себе знати протягом декількох годин або днів після інфікування. При правильному лікуванні хвороба триває близько 10-20 днів і закінчується одужанням. Хронічна форма являє собою повільну і періодично загострюється, запальний процес. Для неї характерно заміщення здорової тканини органу сполучною. Захворювання часто ускладнюється нирковою недостатністю, гіпертонією.
Причини і фактори ризику
Головна причина появи пієлонефриту нирок при вагітності — проникнення інфекції. Спровокувати захворювання можуть різні мікроорганізми, але найчастіше це умовно-патогенні бактерії (кишкова паличка, стрептококи, стафілококи). У ролі збудників також можуть виступати різні віруси і грибки, що передаються статевим шляхом інфекції.
Лікарі виділяють кілька факторів, які допомагають інфекції активно розвиватися:
- часті переохолодження;
- згубні звички;
- малоактивний спосіб життя;
- аномалії розвитку сечостатевої системи;
- недотримання правил особистої гігієни;
- наявність у раціоні великої кількості гострої, жирної і солоної їжі;
- хронічний цистит або пієлонефрит в анамнезі.
Гостра форма захворювання виникає переважно через зміни гормонального фону. Щоб зберегти вагітність і дозволити дитині повноцінно розвиватися, організм здійснює фізіологічне зниження імунітету. Тому жінка стає особливо вразливою до різних хвороб інфекційної і запального характеру.
Якщо ще на етапі планування не проводилася профілактика, найімовірніше, хронічний пієлонефрит загостриться при вагітності. У цьому випадку провокуючим фактором є не тільки зниження імунітету, але і збільшення навантаження на сечовидільну систему.
У період вагітності кількість рідини в жіночому організмі збільшується. Пов’язано це з рясним виробництвом крові, навколоплідних вод. В результаті кількість сечі зростає. Ниркові миски та чашечки розширюються, в них накопичується більше урини, що також збільшує ризик запальних процесів.
Клінічна картина
Перші симптоми пієлонефриту при вагітності зазвичай проявляються на 22-24-й тижнях. Ступінь їх вираженості залежить від форми захворювання. Для гострого варіанту характерні наступні ознаки:
- підвищення температури;
- сильний озноб;
- нудота і блювання;
- ломота в м’язах;
- головні болі;
- дискомфорт в попереку.
Посилення болю зазвичай спостерігається в нічний час доби. Вона може віддавати в верхню частину живота, область промежини або стегон. Дискомфорт посилюється при фізичному навантаженні або пересуванні, на спині або боці. Зміни спостерігаються і в процесі сечовипускання. Урина набуває мутний відтінок, різкий запах. Сам процес супроводжується вираженим дискомфортом.
У разі хронічної форми жінку турбують тупі болі в зоні попереку. Також спостерігається загальна слабкість і швидка стомлюваність.
Методи діагностики
Приблизно у 70 % жінок вагітність і пієлонефрит не є збігом. У більшості в анамнезі вже присутні патології нирок чи інших відділів сечовидільної системи.
Для виявлення запального процесу вагітної зазвичай призначають аналізи сечі і крові. Тільки за їх результатами можна зробити висновок про наявність або відсутність в організмі інфекції. Додатково рекомендується забарвлення сечі по Граму. Даний метод обстеження дозволяє отримати інформацію про збудника недуги. Для оцінки чутливості патогенної флори до антибіотиків призначається бактеріологічне дослідження урини.
Серед інструментальних методів діагностики найбільшою інформативністю володіє УЗД. З його допомогою можна оцінити структуру тканин органу, визначити ділянки з ущільненнями і розширення ниркової балії.
Диференціальну діагностику здійснюють з сечокам’яною хворобою, аднекситом, холецистит в гострій формі, печінковою колькою. Тому також можуть знадобитися консультації профільних спеціалістів (уролог, нефролог, хірург).
Медикаментозна терапія
Гостра форма захворювання або її загострення при хронічному перебігу обов’язково лікуються в умовах стаціонару. При цьому діяти слід негайно.
Медикаментозне лікування пієлонефриту при вагітності передбачає призначення антибіотиків. Підбирати препарати повинен лікар з урахуванням клінічної картини та індивідуальних особливостей організму пацієнтки. Не варто лякатися антибіотиків. Їх застосування цілком виправдано і не несе загрози для матері і дитини, якщо порівнювати з високим ризиком ускладнень.
У першому триместрі відбувається закладка життєво важливих органів дитини, тому лікарський вплив небажано. Якщо діагностика показала тільки відхилення від норми в аналізах сечі, ймовірно, вдасться обмежитися заходами щодо зміни способу життя. При активному запаленні, високій температурі і сильних болях показані антибіотики пеніцилінового ряду («Ампіцилін», «Оксацилін»).
Починаючи з другого триместру вагітності та пієлонефрит, та інші схожі патології лікуються антибіотиками з групи цефалоспоринів 2-го і 3-го покоління («Супракс», «Цефтріаксон»). Додатково призначаються макроліди та аміноглікозиди. Варто зауважити, що тетрацикліни, фторхінолони, «Левоміцетин» і «Бісептол» категорично протипоказані на будь-якому етапі виношування дитини.
Для посилення терапевтичного ефекту паралельно використовують протимікробні засоби і уроантисептики. З метою купірування больового синдрому показаний прийом спазмолітиків («Папаверин», «Но-Шпа»). У комплексну терапію включають заспокійливі препарати і вітамінні комплекси.
Рекомендації щодо зміни способу життя
Пієлонефрит і вагітність — ці два стани завжди вимагають зміни способу життя. У випадку розвитку захворювання в гострій формі потрібно дотримуватися особливої дієти. В першу чергу рекомендується збільшити кількість споживаної рідини (більше 2 л в добу). З раціону важливо виключити гостру, жирну і смажену їжу. Упор потрібно зробити на свіжі овочі та фрукти.
При хронічному перебігу недуги дієта передбачає наступні правила:
- обмеження споживання м’ясних і рибних бульйонів, спецій;
- дотримання питного режиму;
- зниження кількості кухонної солі до 8 г на добу;
- вживання багатих вітамінами продуктів.
Якщо при гострій стадії симптоми пієлонефриту у жінок при вагітності виражаються сильними болями і температурою, показаний постільний режим. Зазвичай призначене лікарем медикаментозне лікування дає позитивні результати через 4-8 днів. Після цього періоду можна повертатися до активного способу життя. Подібний підхід покликаний забезпечити кращий відтік урини.
Допомога народної медицини
Лікувати пієлонефрит необхідно строго під контролем гінеколога і в умовах стаціонару. Використовувати засоби народної медицини категорично заборонено. Це не тільки не принесе бажаного результату, але може і нашкодити дитині всередині утроби.
З іншого боку, деякі трави можна застосовувати при вагітності. Окремі види можуть спровокувати скорочення матки і передчасні пологи, діарея, алергічні реакції.
Якщо лікар для лікування пієлонефриту при вагітності у жінок рекомендує сечогінні, можна використовувати морси з журавлини або брусниці, відвар з брусничного листа. Однак попереднє узгодження з гінекологом все ж необхідно. Ягідні морси не тільки сприяють виведенню зайвої рідини з організму, але й насичують її вітамінами, що позитивно впливає на імунітет вагітної.
Наслідки захворювання
Зазвичай захворювання проходить декілька етапів розвитку. Спочатку виникає запалення. При відсутності лікування в області ураження формуються дрібні гнійники, які поступово зливаються воєдино, утворюючи абсцес нирки. Такий стан небезпечно для життя вагітної. Інфекція з гнійника може поширитися по всьому організму разом з потоком крові і викликати сепсис. Подібні ускладнення призводять до смерті або інвалідності. Однак при своєчасному лікуванні прогноз сприятливий.
Згідно з лікарським відгуків, пієлонефрит при вагітності може спровокувати інші, не менш небезпечні ускладнення ще до появи абсцесу нирки. Серед них слід відзначити:
- підвищення артеріального тиску;
- розвиток гіпертонусу матки і, як наслідок, передчасні пологи;
- поширення патологічного процесу на органи малого таза, інфікування плода;
- виникнення ниркової недостатності;
- поява гестозу.
Розвиток гестозу особливо часто діагностується при вагітності з пієлонефритом на пізніх термінах. Подібний стан тягне за собою порушення харчування плода і виникнення внутрішньоутробної гіпоксії. Дефіцит кисню нерідко призводить до загибелі дитини.
Лікувальна тактика при ускладненнях
Лікування ускладнень багато в чому визначається триместром вагітності. Пієлонефрит на ранніх термінах вагітності, що супроводжується загрозою переривання, вимагає зберігаючої терапії. Вона передбачає прийом спазмолітиків і постільний режим. У другому і третьому триместрах найчастіше розвивається гестоз або плацентарна недостатність. При цьому лікування повинне бути спрямоване на підтримання функцій плаценти, поліпшення стану плода.
У деяких випадках вагітність і пієлонефрит виявляються несумісними. Показаннями для її переривання можуть виступати наступні порушення:
- важка форма гестозу;
- неефективність проведеного лікування;
- ниркова недостатність у гострій формі;
- гостра гіпоксія плода.
Процедуру переривання зазвичай проводять шляхом штучного родостимуляції. Кесарів розтин призначають у виключних випадках. Це обумовлено високим ризиком післяопераційних ускладнень, які проявляються у формі ендометриту і параметрита.
Способи профілактики
Щоб уникнути розвитку пієлонефриту при вагітності та його ускладнень, лікарі рекомендують дотримуватися наступних правил:
- регулярно проходити огляди у гінеколога в жіночій консультації;
- дотримуватися правильного харчування;
- уникати переохолоджень;
- стежити за питним режимом.
Вагітним дуже корисно щодня здійснювати піші прогулянки, займатися спеціальною гімнастикою. Це дуже корисно для повноцінної роботи кровоносної системи.
