Освітнє середовище навчального закладу: загальна інформація, особливості та вимоги

Дитина є повноцінною людиною, що володіє індивідуальними особливостями. Він з подивом і радістю відкриває для себе навколишню реальність. Освітнє середовище закладу освіти повинна оптимально підходити для цього процесу.

Педагог повинен дати кожній дитині можливість для саморозвитку і самовдосконалення. Малюкові, який довірливо дав свою долоньку наставнику, виховне середовище навчального закладу повинна допомогти у розвитку і становленні особистості. Тільки при відповідальному ставленні дорослих можна розраховувати на успішне виховання і повноцінне формування дитини.

Завдання ДНЗ

Розвиваюче середовище дошкільного навчального закладу сприяє моделюванню умов, що сприяють прояву творчих здібностей дитини, пізнання їм образної мови, реалізації культурно-комунікативних і пізнавально-естетичних потреб. При правильному підборі методів і прийомів роботи малюки отримують реальні можливості для самовдосконалення.

Внутрішнє середовище навчального закладу сприяє співпраці, взаємодії, взаимообучению дітей. При правильній організації розвивального процесу здійснюється всебічний розвиток кожної дитини. Кожен малюк зможе підібрати заняття по душі, повірити у власні здібності і сили.

Розвиваюче середовище освітнього закладу допомагає дітям здобувати навички взаємодій з однолітками і педагогами, оцінювати та розуміти вчинки та почуття інших людей. Це і є основа розвиваючого навчання.

Важливі аспекти

Предметно-розвиваюче середовище навчального закладу безпосередньо впливає на успішність молодшого школяра, набуття ним навичок самостійної орієнтації в обсязі інформації.

Середовище розвитку є посередником і фоном для взаємодії дитини і дорослого. У ній малюк може ділитися своїми переживаннями, вибудовувати свою лінію поведінки. Освітнє середовище навчального закладу повинна стати для нього другим будинком, де хочеться залишатися надовго.

Економічні перетворення, що відбуваються в сучасному світі, вимагають збільшення якості навчання молоді, створення методик правильної передачі знань дітям, щоб вони стали гідними членами сучасного суспільства. Ідея освітніх середовищ є основою рішення проблеми адаптації підростаючого покоління до дійсності.

Теоретичні моменти

Освітнє середовище навчального закладу — це підсистема соціокультурного середовища. Вона являє собою суму обставин, факторів, ситуацій, спрямованих на організацію педагогічних умов для всебічного розвитку особистості кожної дитини. Це структура, яка включає в себе відразу декілька пов’язаних між собою рівнів.

Глобальний шар складають загальносвітові тенденції розвитку науки, політики, економіки. Регіональний рівень – це освітня політика, культура. Локальної є система, яка включає в себе методику виховання і навчання, особистість педагога.

Сутність

Освітнє середовище навчального закладу згадується в концепції модернізації російських навчальних закладів. У кожного суб’єкта є можливість впливати на його розвиток та функціонування, несучи відповідальність за створення оптимальних умов для виконання школами, дитячими садами їх основних навчальних і соціальних функцій.

Розглядаючи особливості середовища освітнього закладу, зупинимося на деяких психологічних аспектах. Екологічна психологія з’явилася під впливом ідей про значущість вивчення реакцій людини на мінливу навколишнє середовище в другій половині 20 століття.

Основним призначенням даної галузі знань стало вивчення закономірностей відносин між навколишнім світом, суспільством, людиною. Поняття «середовище» розглядалося як взаємозв’язок умов, які забезпечували повноцінне розвиток дитини: взаємовплив, розуміння дійсності, відносини з оточуючими людьми.

Вітчизняні розробки

Освітнє середовище закладу освіти вивчалася і створювалася протягом багатьох років вітчизняними і зарубіжними педагогами і психологами-практиками. В Інституті педагогічних інновацій РАО Н. Б. Крилової, М. М. Князєвої, В. А. Петровським були сформульовані філософські аспекти терміну «освітня середовище», а також продумані технології і прийоми її проектування.

Освітнє середовище сучасного навчального закладу ґрунтується саме на роботах основоположників розвиваючого навчання. Так, В. о. Давидовим була запропонована, введена, апробована модель «школи ” дорослішання».

Освітнє середовище дошкільного закладу є більш вузьким поняттям. Під нею розуміють функціонування певного навчального закладу:

  • матеріальні фактори;
  • просторово-наочні ресурси;
  • соціальні компоненти;
  • міжособистісні відносини.

Вони пов’язані між собою, доповнюють, збагачують один одного, впливають на кожного суб’єкта освітнього простору.

Модифікації

Інформаційно-освітнє середовище навчального закладу включає в себе декілька компонентів з урахуванням конкретного ОУ. Наприклад, в даний час існує віртуальне простір, який сприяє творчому розвитку дітей. Завдяки інформаційним технологіям відбувається саморозвиток кожної дитини.

Педагогічна середовище освітнього закладу передбачає конкретизацію терміну «навчальне середовище». Під нею мається на увазі зв’язок конкретних комунікаційних, матеріальних, соціальних умов, які забезпечують процеси навчання і викладання.

Передбачається присутність учня (студента) в середовищі, його активну взаємодію з іншими суб’єктами ОУ.

Освітнє середовище дошкільного закладу створює спеціально організовані умови, які спрямовані на отримання дітьми певних навичок, умінь, знань. Методи, зміст, цілі та форми роботи стають доступними і мобільних (поточних) у рамках певного навчального закладу.

Зовнішнє середовище освітнього закладу – це система, яка генерує процес навчання, пронизана характерними, специфічними ознаками.

Інформаційно-освітня система

В даний час саме вона є найбільш популярною і затребуваною у вітчизняній освіті. У концепції розвитку дистанційної освіти в РФ вона розглядається як «системно організована сукупність засобів передачі різної інформації, методичного, організаційного забезпечення, орієнтована на повне задоволення потреб дітей та підлітків». Для реалізації поставленої задачі здійснюється інформаційний обмін між різними навчальними закладами, застосовуються спеціальні програмні засоби.

В. А. Ясвиным освітнє середовище була визначена як процес цілеспрямованого формування особистості по умовному соціального зразком. В якості структурних одиниць він виділяє такі елементи: програми навчання, людські фактори, фізичне оточення.

Урі Бронфенбреннер виділяє наступне:

  • мікросистема, яка характеризується комплексом відносин між середовищем і розвиваються дитиною;
  • мезосистема, що передбачає сукупність мікросистем, впливають один на одного;
  • экзосистема, що охоплює спеціальні структури формального і неформального вигляду;
  • макросистема, що орієнтується на соціальній, економічній, правовій, політичній конструкції.

В. І. Пановим були систематизовані моделі освітнього середовища, виділені наступні напрямки:

  • еколого-особистісна (Ст. А. Ясвин);
  • комунікативно-орієнтована (Ст. Ст. Рубців);
  • антрополого-психологічна (в. І. Слободчиков);
  • психодидактическая (Ст. А. Орлов, В. А. Ясвин);
  • экопсихологическая (в. І. Панов).

З’явилася методика векторного моделювання освітньої та розвиваючої середовища, яка передбачала побудову системи координат. Однією віссю ставала «свобода-залежність», а другий – «активність-пасивність».

Побудова в цій координатної системі вектора для певного типу освітнього середовища проводиться на основі шести діагностичних питань. Три стосуються присутності в середовищі оптимальних можливостей для повноцінного розвитку дитини, решта – можливостей для самореалізації дітей.

Активність у цьому аспекті розглядається, як прагнення до чогось, ініціативність, боротьба за власні інтереси, а пасивність – відсутність подібних якостей.

Освітні середовища

Життя людини зароджується і протікає в різних ОС. Далеко не завжди дитина усвідомлює, наскільки велике значення школи, сім’ї, навчального закладу у його формуванні.

Першою середовищем є родина. Саме тут створюються умови для свободи, творчого зростання дитини. Саме батьки є основним прикладом для соціальної адаптації дітей. В широкому культурному і соціальному контексті саме сім’я створює умови для зростання якості загальної освіти, посідає окреме місце у збереженні та створенні соціокультурного простору. Особливості сім’ї як елемент сучасної освітньої середовища пояснюються історично сформувалася народною педагогікою.

Серед методів, що застосовуються в рамках сімейного виховання, інтерес представляють: гра, бесіда, традиції, переконання. Батьки впливають на ефективність особистісного зростання, сприяють розвитку здібностей дитини. Соціальний компонент формує простір міжособистісної взаємодії у безпосередньому вигляді, в рамках якого батьки і діти вчаться співробітництву та взаєморозумінню.

Розвиток особистості здійснюється завдяки залученню дитини в активну діяльність. Творче середовище – це оптимальні умови для підвищення самооцінки, формування свободи думок, набуття комунікативних навичок.

Шкільне життя

Професійне середовище освітнього закладу, в яке потрапить дитина, чинить істотний вплив на мотивацію підростаючого покоління. Якщо будуть створені всі умови не тільки для дітей, але і для педагогічного складу, то розвиваюче середовище стане якісною та ефективною для всіх учасників освітнього процесу.

Ефект навчання в системі «учитель-учень» залежить від того, як сформована їх спільна робота. Сенс взаємодії полягає в залученні обох сторін у спільну діяльність. Успішність залежить від таких факторів:

  • розподілу обов’язків між учасниками;
  • специфіки обміну діями в рамках вирішення поставлених завдань;
  • рефлексії і взаєморозуміння.

Тільки при співпраці (кооперації) правильна і повна передача поняття, терміна, навички. Адекватне формування відбувається тільки в тому випадку, якщо в діяльності приймає активну участь сам дитина.

Якщо в системі «учень-вчитель» хтось займає пасивну позицію, розвитку не спостерігається. На перший план виходить не просто проблема, чому потрібно вчити, а питання про ефективної організації спільної роботи.

Оцінка сформованості ОС

Здійснюється експертиза соціальної складової по вимогам розвиваючого освіти за допомогою спеціальних діагностичних методик, які ретельно відбираються з психології та соціології. Основним фактором у забезпеченні нормального функціонування соціального компонента розвиваючого освітнього середовища стане підвищення якості перепідготовки педагогів, зокрема, у сфері психології. Для такої підготовки важливо періодичне участь учителя в різних варіантах соціально-психологічного тренінгу.

Проектування

Я. А. Коменський (чеський педагог) вважав просторово-предметне середовище навчального закладу «приємним місцем», у якому повинні бути географічні карти, історичні схеми, простір для ігор, сад для спілкування з природою.

Макаренко відзначав важливість оснащення шкіл комплексом елементів:

  • посібниками та меблями;
  • матеріалами і верстатами;
  • декоративними елементами.

М. Монтессорі перша приділила увагу просторово-предметного компонента освітнього середовища як ключового чинника особистісного розвитку підростаючого покоління. Нею була сконструйована «підготовче середовище», що спонукає дошкільника і учня молодшого шкільного віку реалізовувати індивідуальність за допомогою самостійної діяльності.

Дидактичний матеріал: рамки з гніздами різної форми і вкладишами для них, куби-вкладиші, дитячі меблі — всі ці пристрої давали дитині можливість самостійно знаходити помилки при виконанні певних вправ, усувати їх. Монтессорі вважала просторово-предметне середовище найважливішим елементом придбання дітьми багатогранної сенсорного досвіду. Завдяки самостійній діяльності хлопці впорядковують свої уявлення про навколишній світ, вчаться розуміти і любити природу.

Підготовча середовище, на думку Монтессорі, сприяє усвідомленню дитиною можливостей для духовного та фізичного розвитку. Вона допомагає підростаючому поколінню адаптуватися до вимог соціуму. Монтессорі пропонувала педагогам вибирати вправи, зміст яких відповідало дитячим потребам.

У просторово-предметний компонент освітнього середовища включають:

  • архітектуру будівлі школи;
  • рівень відкритості (закритості) елементів внутрішнього дизайну;
  • просторову структуру і розмір приміщень;
  • простоту трансформації;
  • можливість переміщень для суб’єктів.

В. о. Давидов, К. Б. Переверзєв, В. А. Петровський виділили основні вимоги, які пред’являються до інтегрованої середовищі, без якої неможливо всебічний розвиток дітей дошкільного та молодшого шкільного віку:

  • зміст різних елементів, без яких неможлива оптимізація інтелектуальних, фізичних, емоційно-вольових компонентів діяльності;
  • логічність, взаємозв’язок окремих елементів;
  • керованість (можливість коригування і педагогом і дитиною);
  • індивідуальність.

Завдяки складності структури, просторово-предметна освітнє середовище сприяє розвитку кожного суб’єкта.

У подібному середовищі суб’єкти не тільки відшукують, але і конструюють художню, пізнавальну, сенсорну, моторну, ігрову активності.

Підіб’ємо підсумки

В даний час у вітчизняній освіті відбувається суттєве реформування, спрямоване на підвищення якості самоосвіти школярів. Серед умов, необхідних для успішного процесу реформ, важливе місце займає формування освітнього середовища. В дошкільному закладі повинні використовуватися матеріали та інвентар, відповідні індивідуальним віковим особливостям малюків. В рамках сучасних тенденцій розвитку вітчизняного дошкільного виховання допускаються різноманітні варіанти розвивального предметно-просторового середовища, якщо вони враховують гендерну специфіку, не суперечать здоровьесберегающим технологій.

Метою створення такого середовища є забезпечення умов, необхідних для корекції відхилень у розвитку дошкільнят, становлення індивідуальності кожного малюка. Особистісно-орієнтований підхід, який використовується в сучасній педагогіці, забезпечує довіру дитини до навколишнього світу, сприяє зміцненню психологічного здоров’я. Освітнє середовище дозволяє удосконалювати особистісну культуру, забезпечує саморозвиток кожної дитини.

Завдяки оптимальним умовам, створених у дошкільних та шкільних навчальних закладах, знання, вміння, навички розглядаються у вигляді засобів розвитку особистості. Наставник враховує точку зору дитини, не ігнорує його емоції, почуття, потреби. Тільки при співробітництві можливо становлення кожної дитини, формування позитивного ставлення до навчальної діяльності.

Предметне середовище має бути інформативною, в повній мірі задовольняти потребу дітей у придбанні нових якостей. Дитина, яка максимально залучений в урочну і позаурочну діяльність, отримує можливість повною мірою розкрити всі свої таланти. Сучасна школа – це місце, в якому дитина проводить більшу частину свого часу. Від того, наскільки раціонально організована навчальна і позанавчальна діяльність, залежить кінцевий результат – гармонійний розвиток підростаючого покоління.